Без Юпітера не обійтися. Швейцарські дослідники розкрили, як виник астероїд Бенну.

Експерти з Вищої технічної школи Цюриха в Швейцарії виявили, що астероїд Бенну виник у районі, що знаходиться на межі між внутрішньою та зовнішньою частинами Сонячної системи.

Бенну — це маленький астероїд, що обертається навколо Землі, який проходить поблизу нашої планети приблизно кожні шість років. Він відколовся від значно більшего вуглецевого об'єкта від 700 мільйонів до 2 мільярдів років тому.

Саме цей об'єкт NASA обрало метою місії OSIRIS-REx. Апарат у жовтні 2020 року на мить торкнувся поверхні й захопив зразок. 24 вересня 2023-го капсула з приблизно 120 грамами речовини приземлилася в пустелі Юти, а пів грама передали команді в Цюриху.

Дослідження хімічного складу мінералів вказують на те, що астероїд Бенну утворився поблизу межі лінії водяного льоду в протопланетному диску, де температура знижувалася до такого рівня, що водяна пара перетворювалася на лід. У більш близьких до Сонця регіонах вода залишалася у вигляді пари, в результаті чого сформувалися планети земної групи. Бенну ж виник у зоні, де з обох сторін цієї межі надходила речовина.

Раніше вважалося, що такі астероїди народжувалися на далеких околицях системи, де формуються комети. Нове дослідження це спростовує.

"Бенну – це гібрид, оскільки його склад не вписується ні в рамки внутрішньої, ні зовнішньої частини Сонячної системи," – прокоментувала професорка ізотопної геохімії Марія Шенбехлер.

Юпітер також відіграв важливу роль у формуванні астероїда Бенну. Газовий гігант з'явився приблизно через мільйон років після народження Сонця, практично на межі, де розташовувалася лінія льоду. Він слугував своєрідною опорою, затримуючи більш масивні частинки пилу, але дозволяючи дрібнішим пройти далі у зону, де формувався Бенну. Це може пояснити схожість його складу з сонячним.

"Бенну, ймовірно, надає нам найцінніше уявлення про первісну комбінацію хімічних елементів, з яких в подальшому сформувалися планети земної групи," -- зазначила Шенбехлер.

Результати цього дослідження були опубліковані у виданні Science Advances.