Безробітні існують, але безробіття як явище відсутнє. Ті, хто втрачає роботу і фінансові ресурси через руйнування.

Стикнувшись із нестачею кадрів, вони не поспішають з набором нових працівників.

У жовтні Міністерство економіки з посиланням на Європейську бізнес-асоціацію повідомило, що три чверті українських компаній відчувають нестачу працівників. Водночас, за оцінками міністра Олексія Соболєва, майже сім мільйонів українців залишаються поза ринком праці. Вони не безробітні, просто не шукають роботу.

Сантехнік, ілюстрація

На початку жовтня Державна служба зайнятості оприлюднила свій аналіз тенденцій на ринку праці. Згідно з її даними, протягом року кількість найманих працівників поступово зросла. Проте пропозиція робочої сили залишається обмеженою, і в багатьох сферах спостерігається дефіцит кадрів, що спричиняє зростання зарплат. Станом на перше жовтня на Єдиному порталі вакансій Державної служби зайнятості, який збирає оголошення з провідних платформ пошуку роботи (work.ua, robota.ua та інших), було зареєстровано 225 тисяч вакансій, що на 5% менше в порівнянні з минулим роком.

У вересні, за інформацією Національного банку, економічна активність підприємств залишалася досить помірною. Це було зумовлено погіршенням ситуації з безпекою, руйнуванням складів та виробничих потужностей, збільшенням витрат на паливо, а також обмеженою внутрішньою пропозицією товарів і послуг. Лише компанії, що займаються будівництвом, планували значно збільшити кількість працівників у цей період. Інші підприємства, зокрема в сфері послуг, очікували на скорочення штату.

Дві актуальні проблеми на ринку праці — нестача кадрів та скорочення кількості вакантних посад — існують паралельно, зазначає аналітик Київської школи економіки Владислав Шиманський. Дослідницький інститут економічних досліджень і політичних консультацій щомісячно публікує результати опитувань роботодавців, і протягом останніх двох років близько 70% з них вказують на брак працівників як ключову проблему для своїх компаній. "При цьому рівень безробіття перестав знижуватись, і вже у 2027 році ми можемо очікувати його зростання, — коментує Шиманський. — Це зумовлено економічними труднощами, викликаними обстрілами та руйнуваннями, а також еміграцією та мобілізацією". Національний банк України прогнозує, що країну чекає рецесія, внаслідок чого більшість роботодавців може призупинити активний пошук нових кадрів.

Василий Воскобойник

Експерт ринку праці, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, голова ГО "Офіс міграційної політики" Василий Воскобойник розповідає, як уже проявляється сповільнення. "Інтенсивні російські обстріли тилу, що не припиняються з серпня, забирають у людей робочі місця, час і доходи", -- каже він. Знищений склад -- це втрати не тільки для власника складу, а й для перевізників, постачальників, магазинів. Підприємства, які не постраждали від ракетно-дронових ударів безпосередньо, можуть залишатись без товарів і замовлень. Один зруйнований об'єкт зачіпає величезну кількість людей і організацій.

До цього додаються проблеми з електропостачанням. Виробництво дорожчає, бізнес скорочує витрати, де може, жертвує прибутками й інвестиціями в розвиток. Натомість закладає витрати на генератори, пальне й обслуговування.

"Також беруть до уваги і часті тривоги, які коригують графік, -- зазначає Воскобойник. -- Деякі компанії скорочують штати, інші знижують зарплату через зменшення робочих годин."

Наприкінці літа та в вересні-жовтні роботодавці зменшили кількість вакансій в середньому на 15-19% у порівнянні з тими ж періодами минулого року, свідчить звіт Work.ua. Так, 4 серпня було зареєстровано 71309 нових вакансій, а 3 листопада — лише 60715. Це свідчить про уповільнення процесу найму, зазначає Воскобойник. "Роботодавці задумуються над тим, як зберегти свої бізнеси, і змушені адаптуватися до нових умов. Вони з тривогою чекають зими, яка принесе додаткові виклики, зокрема й проблеми з опаленням", — додає експерт.

Хто буде найбільше вражений?

Внаслідок обережної поведінки бізнесу загострюється проблема структурного безробіття. У багатьох сферах спостерігається нестача фахівців, водночас ті, хто шукає роботу, часто не володіють необхідними для ринку навичками та знаннями. Експерти Державної служби зайнятості повідомляють, що найбільший дефіцит кадрів спостерігається серед кваліфікованих робітників. Необхідні спеціалісти, такі як швачки, водії, електромонтери з ремонту електрообладнання, слюсарі-сантехніки, слюсарі-електрики, токарі, столярі, зварники, кухарі, пекарі, а також лікарі. У той же час залишається стабільний попит на працівників у сферах торгівлі та ресторанного бізнесу, зокрема на продавців, касирів та адміністраторів.

Кав’ярня у Львові під час відключення електрики

Найбільш вразливими в цій ситуації є жителі міст, де зупинили свою діяльність ключові промислові підприємства, такі як металургійні заводи в Кривому Розі, Дніпрі та Запоріжжі, а також порти. Зокрема, через призупинення роботи заводу "АрселорМіттал Кривий Ріг" під загрозою опинилися шістнадцять тисяч працівників, які можуть врешті-решт втратити свої робочі місця.

"Навіть якщо ці 16 тисяч людей потраплять на ринок праці, це зовсім не означає, що вони зможуть швидко знайти роботу. Їхні навички та знання не завжди відповідають тим вимогам, які існують на ринку. Це є однією з найсерйозніших проблем", -- зазначає Владислав Шиманський.

Коли закривається склад, на ринку не стає більше затребуваних електриків, зварювальників чи слюсарів; більшість цих вакансій залишаться не закритими. "Людина не може швидко перевчитись на інший фах", -- каже Василий Воскобойник.

З’являються й географічні диспропорції. Найбільші руйнування та втрати робочих місць спостерігаються ближче до лінії фронту, тоді як економічний розвиток і брак робочої сили відзначаються у регіонах, що знаходяться далі від зони конфлікту. "Яка різниця, яку спеціальність мали люди, звільнені з єдиного заводу в Кривому Розі, якщо це було єдине місце в місті, де вони могли отримувати відносно високу заробітну плату?" – розмірковує Воскобойник. "Не має значення, ким працювали люди в містах, що межують із зоною бойових дій, коли підприємства закриваються через відсутність електрики та опалення". Вдома їм навряд чи вдасться знайти подібні вакансії.

Читайте такожЩо на Запоріжжі: регіон, де фронт дедалі сильніше визначає повсякденне життя

Проте безробітні з Запоріжжя також навряд масово поїдуть у західні регіони. "Всі переміщення людей унеможливлює вартість оренди житла, -- каже експерт. LB.ua нещодавно писав про стрімке зростання вартості житла в умовно "безпечніших" регіонах, куди прагнуть переїхати люди з загроженого Києва та прифронтових областей. -- Якщо віддавати 70-80% заробітку за квартиру, то на що жити?" Скоріш за все, більшість людей шукатиме підробітки, залишаючись на місці. "Це проблема незбалансованості ринку праці", -- каже Воскобойник.

У той же час, в різних регіонах України спостерігається значний дефіцит кваліфікованих працівників у робітничих професіях. "В Україні їх завжди було менше, ніж у західних країнах, -- відзначає Владислав Шиманський. -- Конкуренція за такі кадри зростає, що веде до підвищення зарплат. Цього року ми побачили підвищення на 3%". Однак, за прогнозами експертів КШЕ, уповільнення економічного зростання може призвести до зупинки подальшого підвищення зарплат у найближчому майбутньому.

Скільки в нас насправді безробітних

"Ми можемо спостерігати безробіття в реальності, але не бачити його у статистиці", -- каже Владислав Шиманський. Станом на 1 жовтня 2026 року за допомогою Державної служби зайнятості роботу шукали 173 тисячі людей, 92 тисячі були зареєстровані як безробітні. В середньому по країні на 10 шукачів роботи було 13 пропозицій.

Владислав Шиманський пояснює: проблема в тому, що важко порахувати населення України. З 2022 року Держслужба статистики припинила публікувати дані щодо кількості населення, і її можна було хіба що моделювати. "Намагаємось зрозуміти, скільки людей живе в Україні, на окупованих територіях і за кордоном. Це напряму впливає на статистику безробіття", -- каже аналітик Київської школи економіки.

Державна служба статистики традиційно оцінювала рівень безробіття на підставі щорічного дослідження робочої сили. Однак у 2022 році цей процес було призупинено, а його відновлення відбулося лише в січні 2026 року, при цьому результати за рік ще не оприлюднені. "Ми сподіваємося, що до грудня з’являться дані за 2026 рік. Тим часом у нас є різні оцінки," -- зазначає Шиманський. "Ми прогнозуємо рівень безробіття на рівні 10,8% у першому кварталі і 10,5% у другому. Національний банк України оцінює його в 10%." Водночас дослідження агенції Info Sapiens, представлене Центром економічної стратегії, свідчить про те, що в серпні 2026 року рівень безробіття в Україні досяг 16,2%. Для отримання більш точних даних необхідно відновити збір статистичної інформації.

Ті десятки тисяч, які стоять на обліку в Держслужбі зайнятості як безробітні, -- крапля для ринку, пояснює Шиманський. "Люди можуть бути безробітними, але не реєструються, -- каже аналітик. -- Підозрюю, тому, що вона фокусується на професіях синіх комірців і не покриває запити всіх безробітних у країні". "Сині комірці" -- це наймані працівники, зайняті переважно фізичною працею. Василий Воскобойник додає, що у службі зайнятості реєструються переважно жінки й чоловіки з відстрочками. Адже чоловікам, щоб стати на облік, потрібно принести довідку з ТЦК. Тож ті, хто уникають виконання військового обов'язку, не реєструються.

Електрозварювальник виконує свої обов'язки на об'єкті важливої інфраструктури.

Ознайомтеся також: Щомісяця втрачається 30 тисяч осіб. Які трансформації необхідні для системи бронювання та як бізнес зможе впоратися з цими викликами?

Згідно з інформацією Державної служби зайнятості, до початку великої війни жінки складали 55% серед зареєстрованих безробітних, а сьогодні цей показник зріс до 81%.

"Найкращим показником безробіття є рівень оплати комунальних послуг", -- каже Василий Воскобойник. Щойно борги за комуналку зростають, це пряма ознака, що рівень доходів багатьох людей різко просів.

7-8 мільйонів працівників, але це теоретично

Що далі? "Сказати точно не можемо. Суттєві труднощі для бізнесу почалися влітку, й наслідки будемо бачити під кінець року, -- каже Владислав Шиманський. -- До січня сподіваємось зрозуміти, які групи професій та індустрії постраждали найбільше, і зможемо прогнозувати, що з ними буде далі".

Василий Воскобойник каже, що може статись усе, що завгодно, аж до гуманітарної катастрофи. "Але думаю, що навіть за таких умов більшість українців не виїде за кордон. По-перше, вже адаптувалися, по-друге, в багатьох немає фінансової подушки для виїзду, -- каже експерт. -- Вірю, що частина людей перевчиться на інший фах. Держава створює для цього умови".

В агенції з працевлаштування цей процес визначають як усунення диспропорцій на ринку праці. Протягом січня-вересня вдалося знайти роботу для 57 тисяч осіб. Професійні курси відвідали 43 тисячі людей, які перебували без роботи. Окрім того, в рамках ініціативи, спрямованої на підготовку жінок до роботи в сферах, де вони історично мали обмежене представництво, навчання пройшли 734 жінки.

Марія, водій тролейбуса, керує транспортом у Хмельницькому.

"Сині комірці" й далі зможуть заробляти дедалі більше, бо брак робочих рук саме там, де потрібна фізична праця, посилюватиметься, впевнений Василий Воскобойник. Кваліфікованих робітників не вистачає, й після війни ситуація навряд чи зміниться. Кому тут платитимуть замало, ті знайдуть заробітки за кордоном.

"Боюсь, критична нестача людей робітничих професій із нами назавжди, бо така демографічна ситуація, -- каже експерт. -- Люди мігрують, а молодь не приваблюють перспективи працювати руками навіть за хороші гроші. В неї інші орієнтири".

Оклад молодого спеціаліста-аспіранта, який в Україні вирішить займатись наукою, в Національній академії наук -- 10-12 тисяч. Тоді як у польському закладі фастфуду можна заробляти від тисячі євро. "Молодь добре вміє рахувати й порівнювати якість життя", -- каже Воскобойник. Вже зараз, за даними Агентства ООН у справах біженців, за кордоном перебуває майже 5,7 мільйонів громадян України.

Як зазначив міністр Олексій Соболєв, в Україні є приблизно сім мільйонів осіб, яких можна залучити до трудового ринку. За оцінками Київської школи економіки, ця цифра коливається від семи до восьми мільйонів. Це люди, які наразі не шукають роботу: внутрішньо переміщені особи працездатного віку, молодь, люди з інвалідністю, пенсіонери до 60 років, а також ті, хто доглядає за рідними вдома. На перший погляд, це значний кадровий резерв.

Та для початку потрібно проаналізувати, чому вони поза ринком праці. "Може, зневірились у пошуку, й можна повернути їх за допомогою програм перепідготовки, -- каже Шиманський. -- Або коли почнеться економічний підйом, то буде резерв". Із цими людьми треба працювати, щоб переконати їх шукати роботу.

У Стратегії зайнятості населення України, запланованій до 2030 року, представлені деякі вражаючі дані від Інституту демографії імені Михайла Птухи: 12,5 мільйона українців не входять до складу робочої сили. Це майже дорівнює числу зайнятих, яке складає 13,3 мільйона. Однак, залучення цих людей до робочої сили ускладнюється через накопичення соціальних проблем.

Наприклад, мами маленьких дітей, які залишаються вдома. Згідно з недавніми дослідженнями ЮНІСЕФ та Міжнародної організації праці, в Україні лише 35% матерів, які мають дітей до семи років, є на ринку праці, а серед матерів з дітьми до трьох років цей показник ще нижчий — лише 13%. "Деякі жінки хочуть повністю віддатися вихованню своїх дітей, але при цьому лише 48% дітей у віці трьох-чотирьох років відвідують дитячі садки", — зазначає Владислав Шиманський. Тривалий декрет може призвести до втрати жінкою професійних навичок і соціальних зв'язків, необхідних для кар'єрного зростання. З іншого боку, відсутність дитячих садків або ситуації, коли діти постійно перебувають в укритті без електрики, не сприяють розвитку кар'єри матері.

"Єдиного рецепту для залучення на ринок людей, які поки що пасивні, не існує", -- каже Шиманський.

"Сучасні діти ростуть із смартфонами в руках, а не з інструментами."

На думку Тетяни Пашкіної, кар'єрної консультантки та експертки ринку праці, нинішні зусилля держави у вигляді безкоштовних ваучерів на перенавчання не викликають сильного заохочення. Деяким людям фізичний стан не дозволяє виконувати роботу, що вимагає фізичних зусиль, інші ж стикаються з упередженнями та звичками, які важко подолати. "В Linkedin можна знайти безліч історій про програмістів та маркетологів, які звикли до високого попиту на свої спеціальності та гарних зарплат, але тепер скаржаться, що вже півроку не можуть потрапити навіть на співбесіду", – ділиться своїми спостереженнями Пашкіна.

Канівське державне навчальне заклад вищої професійної освіти.

Компанії, що стикаються з необхідністю скорочення витрат, насамперед ухвалюють рішення про звільнення працівників з відділів HR та маркетингу. Якщо ці спеціалісти отримували високу заробітну плату, їм зовсім не хочеться знижувати свої вимоги до зарплати до середньоринкових рівнів, а тим більше переходити на робітничі професії.

"Нашому поколінню навіювали, що вища освіта -- це норма, а ПТУ -- тавро на все життя, -- пояснює експертка. -- Тому й перекіс: системного профнавчання немає і наші діти виростають зі смартфоном в руці, а не з викруткою". =

Держава вклала значні кошти в модернізацію професійно-технічних училищ, проте кількість учнів, які обирали спеціальності зварювальників і мулярів, продовжувала зменшуватися. "Нещодавно я натрапила на аналітику OLX, де зазначалося, що інтерес до цих професій зріс, оскільки часто пропонуються варіанти бронювання, -- ділиться думкою експерт. -- Крім того, зарплати будівельників за рік подвоїлися". Однак, незважаючи на це, молодь все ще віддає перевагу тим професіям, які раніше зазвичай вважалися "інтелектуальними".

"Втішних прогнозів нема, але є хороші сигнали: потроху залучається молодь і жінок пересаджують на чоловічі професії. Не впевнена, що це доросте до системи -- упереджень більше, ніж здорового глузду", -- міркує Пашкіна. Але крапля камінь точить. "Бачила днями, як хвацько паркувалася задом фура біля супермаркету і звідти вискочила жінка-водійка. Приємно дивитися -- яка молодець!" -- каже експертка.

Тетяна Пашкіна, кар'єрна консультантка й експертка ринку праці

Істотні зміни відбудуться, коли, грубо кажучи, їсти буде нічого й обставини змусять навчитися хліб пекти. Щоб до цього не доводити, потрібні системні зусилля. "Щоб якісь знаменитості популяризували правильні речі для молоді, -- каже Тетяна Пашкіна. -- І працювати з упередженнями роботодавців, для яких "баба -- не водій" та "50 років -- це передпенсійний хлам"". Такі речі лікуються довго і системно.