Білі ведмеді стали виявляти поведінку, схожу на бурих: що спонукає їх відправлятися в міста?

Полярні ведмеді, яких досі вважали м'ясоїдними, демонструють всеїдну поведінку.

Бурі ведмеді часто з'являються на окраїнах міст у пошуках їжі, риючи у смітниках. Однак останнім часом спостерігається, що полярні ведмеді також почали навідуватися до населених пунктів. Це явище є нетиповим для цих великих хижаків. Як зазначає сайт zielona.interia.pl, така зміна в їхній поведінці може бути пов'язана з трансформаціями в їхній природному середовищі існування та раціоні.

Полярний ведмідь - найбільший представник родини ведмедевих. Його також вважали єдиним видом серед ведмедів, який харчується виключно м'ясом. Принаймні так було доти, доки ці хижаки полювали лише в Арктиці.

Завдяки своїм винятковим навичкам плавання, ці тварини здатні полювати не лише на тюленів, які відпочивають на крижаних брилах чи поблизу країв льодовиків, але й на моржів та деякі види китів, такі як білухи та нарвали. Саме такий раціон харчування перетворює полярних ведмедів на єдиних повноцінних м'ясоїдів серед усіх своїх родичів.

Інші види ведмедів у процесі еволюції значною мірою пристосувалися до рослинної їжі. Деякі з них, зокрема бурі ведмеді, гімалайські ведмеді в Азії та барибали в Північній Америці, є всеїдними. Це дає їм змогу пристосовуватися до різних умов: залежно від пори року та доступності їжі в їхньому раціоні переважають ті чи інші продукти.

Наприклад, на межі літа й осені бурі ведмеді їдять багато рослинної їжі: ягоди, фрукти, жолуді, букові горіхи та гриби. Пізніше восени вони частіше полюють, особливо на рибу, яка вирушає на нерест, зокрема лососів і форель.

Декілька видів ведмедів практично повністю адаптувалися до рослинної дієти.

Інші види стали майже виключно рослиноїдними. Наприклад, велика панда з Китаю харчується переважно бамбуком, причому в різні пори року поїдає різні його частини. Лише зрідка вона доповнює раціон пташиними яйцями та дрібними хребетними.

Південноамериканський очковий ведмідь також їсть переважно рослини - зокрема бромелієві та іншу рослинність високогірних екосистем парамо. Водночас він не відмовився від м'ясної їжі повністю.

Таким чином, ведмеді за своєю природою є всеїдними тваринами. Однак, полярні ведмеді, які живляться переважно м'ясом, роблять це внаслідок специфічних умов свого середовища існування та полювання. Це було загальноприйняте твердження до цього часу.

Проте події, що розгортаються в канадському Черчиллі на півночі, вказують на те, що обставини зазнають змін. Полярні ведмеді показують, що здатні бути всеїдними не лише в теорії, а й на ділі.

Черчилл має унікальне географічне положення. Це місто не входить до складу Арктики, оскільки розташоване на узбережжі Гудзонової затоки, і є одним з небагатьох значних населених пунктів у північному регіоні Канади. Водночас Черчилл знаходиться на південному краю ареалу полярних ведмедів. Без впливу Гудзонової затоки ці тварини не могли б з'являтися так далеко на південь. Місто розташоване приблизно на тій же широті, що й Шотландія або центральна частина Швеції, і знаходиться далеко від арктичної зони вічної мерзлоти.

Гудзонова затока покривається льодом, стаючи притулком для полярних ведмедів.

Для полярних ведмедів Черчилл є привабливим місцем. Як пояснила директорка з наукових питань організації Polar Bears International (PBI) Аліса Макколл виданню Popular Science, ведмеді повертаються на цю ділянку узбережжя, оскільки саме тут затока замерзає найшвидше. Цьому сприяють прісна вода з річки Черчилл, а також течії та вітри в затоці.

Однак це не єдина причина, через яку хижаки наближаються до міста. У Черчиллі утворюється багато відходів. Хоча там живе лише близько тисячі людей, вивозити сміття з такого віддаленого населеного пункту непросто. Ведмеді відчувають запах їжі й прямують до місць, звідки він поширюється. Так вони почали заходити в місто - явище, з яким раніше майже не стикалися у випадку полярних ведмедів.

Ситуація в Черчиллі настільки незвичайна, що місцеві жителі вирішили створити систему сповіщення про ведмедів. Вони використовують радар середньої дальності, який раніше застосовували на метеорологічній станції "Еврика" у канадському Нунавуті. Окрім цього, у місті тестують камеру Bear-vision, обладнану штучним інтелектом, яку встановлюють на сміттєзвалищах для виявлення хижаків і своєчасного сповіщення про їхню появу.

Полярні ведмеді здатні адаптувати свої звички у харчуванні.

Мешканці Черчилла не втрачають самовладання і вважають, що зможуть впоратися з нинішньою ситуацією. Тим часом полярний ведмідь істотно більший за будь-якого бурого ведмедя, який може бути зустрінутий в Європі, а також за канадського гризлі. Його вага може перевищувати 700 кг, а деякі рекордні особини важили до однієї тонни. Крім того, це небезпечний хижак, здатний полювати навіть на китів, не кажучи вже про людей.

На сміттєзвалищах полярні ведмеді їдять усе, що знаходять, - не лише м'ясні, а й рослинні рештки. Це дає змогу простежити, як змінюються їхні харчові звички.

Основною причиною м'ясної дієти стало суворе середовище Арктики. Проте, у зв'язку з глобальним потеплінням, полярні ведмеді можуть почати споживати їжу рослинного походження у ще більших масштабах, ніж раніше.

Більше цікавого про ведмедів

Раніше дослідники розкрили загадку, як ведмеді підтримують своє здоров'я та силу після тривалого періоду сплячки. У своїй роботі вчені вивчили м'язову тканину восьми диких бурих ведмедів, що мешкають у Скандинавії. Взяття зразків проводилось двічі: в зимовий період, коли тварини були у стані глибокого сну, та влітку, під час активного способу життя. Це дозволило провести порівняння фізіологічних змін в організмі ведмедів до і після тривалого періоду бездіяльності. Дослідження показало, що ключову роль у цьому процесі відіграють мітохондрії — мікроскопічні структури клітин, відповідальні за виробництво енергії для м'язів.

Вас також можуть зацікавити новини: