Через вісімдесят років стало відомо жахливу правду про бомбардування Хіросіми: два слова в журналі перевернули уявлення про цю трагедію.

Протягом багатьох років науковці вивчають розвиток подій під час бомбардування японського міста Хіросіма та його наслідки, але нещодавно їм вдалося виявити аспекти, які раніше були непомітними.

О 8:15 ранку 6 серпня 1945 року над японським містом Хіросіма розпочалося справжнє пекло: американські війська скинули атомну бомбу. В той час, коли тисячі людей гинули на землі, бомбардувальник "Енола Гей" (Enola Gay), що доставив цей смертоносний вантаж, віддалявся від епіцентру вибуху. З вогняного вихору, що виник унаслідок катастрофічного удару, піднімалася все більш щільна хмара диму та сажі, повідомляє Science Alert.

Здавалося, що протягом багатьох років досліджень вчені вивчили всі аспекти цього жахливого ядерного бомбардування, проте нові дані свідчать про зворотне. Дослідники виявили незначний елемент, який протягом тривалого часу залишався непоміченим, але тепер він відкрив нові горизонти для розуміння єдиного задокументованого випадку ядерного вогняного торнадо в історії.

Мова йде про два слова, зафіксовані в бортовому журналі бомбардувальника всього через 97 хвилин після нападу — о 10:52. Запис здійснив штурман Теодор Ван Кірк, і його формулювання було таким: "Хмара зникла". Вчені, очолювані Девідом Ромпсом з Каліфорнійського університету в Берклі, стверджують, що ця нотатка свідчить про те, що шлейф сажі піднявся в атмосферу на висоту щонайменше 11,3 кілометра.

Вплив атомної бомби -- це справжній хаос: хоча сам вибух і його грибоподібна хмара швидко розсіюються, надзвичайна спека, що виникає внаслідок вибуху, може ініціювати потужні вогняні бурі, які тривають годинами. Коли вогонь, спричинений вибухом бомби "Little Boy", починав розповсюджуватися, надзвичайно високі температури формували інтенсивні висхідні потоки повітря. Ці потоки піднімали дим і сажу на великі висоти, створюючи величезний стовп хмар.

За словами вчених, те, наскільки високо може піднятися така хмара, має вирішальне значення для розуміння наслідків ядерної війни. Справа в тому, що якщо в атмосферу потрапляє достатня кількість сажі, вона може залишатися там місяцями або навіть роками, блокуючи сонячне світло та призводячи до охолодження планети.

У разі масштабного ядерного удару цей ефект може спровокувати "ядерну зиму", що, у свою чергу, призведе до катастрофічних наслідків для сільського господарства та продовольчого забезпечення в усьому світі. Однак деякі вчені висловлюють сумніви щодо того, чи можуть ядерні вогняні торнадо піднімати сажу на достатньо велику висоту.

Варто зазначити, що раніше дослідники намагалися з'ясувати, на яку висоту піднімався димовий стовп у Хіросімі, базуючись на старих фотографіях. Проте їхні оцінки були досить неточними. Наразі вчені виявили важливу деталь в історичних записах, і новий підхід до розрахунків вражає своєю оригінальністю.

Пересування літака "Енола Гей" (Enola Gay) того дня задокументовано у найдрібніших подробицях, практично щохвилини. Коли через 97 хвилин після вибуху член екіпажу Ван Кірк зробив у бортовому журналі запис "ХМАРА ЗНИКЛА", літак перебував на відстані приблизно 750-764 кілометрів від епіцентру, на висоті близько 7440 метрів. Простіше кажучи, хмара зовсім не зникла, а екіпаж просто перестав її бачити зі своєї позиції -- її приховала димка в атмосфері.

Отже, виконуючи обчислення видимості з висоти, на якій перебуває літак, вчені змогли встановити найнижчу можливою висоту для стовпа диму.