У середньовічні часи людство стало причиною двох руйнівних цунамі, і сьогодні існує ризик повторення цього сценарію.

Вчені виявили насторожуюче відкриття: в історії людство вже стало винуватцем двох руйнівних цунамі в озері, і існує ризик, що така ситуація може повторитися знову.

Можливо, багато хто вважає, що величезні цунамі зустрічаються тільки в океані, але це не зовсім так. Дослідження показали, що за певних обставин вони можуть також утворюватися в озерах. Нещодавно вчені зробили тривожне відкриття: виявилося, що в минулому людська діяльність вже спричиняла появу цунамі в озерах, і, на жаль, це може статися знову, повідомляє Science Alert.

Група міжнародних науковців виявила, що в середньовічний період на озері Ізео, розташованому в Північній Італії, людська діяльність спричинила дві катастрофічні події, що призвели до утворення руйнівних хвиль. Дослідники застерігають, що аналогічні ситуації можуть статися знову.

Комплексне дослідження, проведене вченими, спирається на аналіз донних відкладень, сейсмічне профілювання, середньовічні рукописи, археологічні знахідки та сучасні спостереження озера. Завдяки різноманітності джерел, дослідники змогли відтворити унікальні катастрофи середньовіччя за допомогою комп'ютерного моделювання.

Озеро Ізео знаходиться в живописному підніжжі Італійських Альп, отримуючи постійний приплив води від танення снігових покривів. Тектонічні процеси, які колись призвели до виникнення Альп, продовжують інколи викликати землетруси в цьому регіоні.

Дослідники встановили, що протягом двох тисячоліть активне освоєння земель призвело до змін у характері накопичення осадів у дельті, внаслідок чого її схили ставали більш крутими. До початку Середньовіччя дельта річки Ольо була покрита лісами: під час дощів легкі осадові матеріали переміщувалися вниз за схилом, проте щільна мережа коренів дерев і грибів утримувала ґрунт, сповільнюючи цей процес. Під водою схили дельти мали пологий характер і поступово занурювалися до найглибшої частини озера, глибина якої становить приблизно 250 метрів.

Все кардинально змінилося приблизно в період занепаду Римської імперії. На думку науковців, у наступні століття ліси навколо дельти активно вирубували, оскільки землі очищали під пасовища, а також для потреб гірничої промисловості. Число населення зростало, і обсяги осадових порід, що щорічно потрапляли в озеро, зросли в середньому втричі.

У північній частині озера накопичувалося дедалі більше відкладень, через що під водою утворилися вкрай нестійкі круті схили, готові в будь-який момент обвалитися. Саме це зрештою й сталося, причому двічі.

У своєму первісному стані дельта здатна була витримувати періодичні сейсмічні явища. Проте в 1117 році, коли потужний землетрус вдарив по берегам озера, вони обрушилися, що призвело до зсуву. Це викликало вивільнення величезного обсягу води, що, за оцінками дослідників, стало причиною раптового затоплення значних територій узбережжя озера Ізео -- без жодного попереджувального сигналу. Вчені підкреслюють, що ця подія стала причиною двох великих цунамі.

Результати моделювання вказують на те, що висота хвиль, ймовірно, перевищувала 50 метрів. Ці величезні хвилі досягли сусідніх узбережжів менш ніж за хвилину, затоплюючи територію на глибину до 2,7 кілометра.

Через понад століття від першого землетрусу відбувся другий – Брешіанський землетрус, що стався в 1222 році. Ця подія викликала нове потужне цунамі на озері Ізео, де висота хвиль досягала близько 13 метрів, а вода просочилася на сушу на відстань до одного кілометра.

За словами науковців, ще більш насторожує той факт, що подібні події можуть відбутися і в наш час.