Маленькі лисиці, розміром зі звичайну кішку, знаходяться на межі зникнення: їх порятунок можливий лише завдяки сторожовим собакам.

Дослідники зазначають, що чисельність цих крихітних лисиць скоротилася на неймовірні 60% -- вид опинився на межі зникнення.

Американський корсак (Vulpes velox) є найменшим представником родини лисиць, що мешкає в Техасі, США. Його розміри не перевищують розмір домашньої кішки. Хоча цей вид не включений до федеральних списків загрозливих, дослідження показали, що місцева популяція зазнала значного скорочення на 60%, і в дикій природі залишилося менше 250 особин, як повідомляє журнал Popular Science.

Згідно зі статистичними даними, нині в Техасі налічується менше 250 американських корсаків, які населяють лише приблизно 40% свого традиційного ареалу, що розширюється від Техасу на північ до канадської провінції Альберта.

За словами аспірантки Техаського університету A&M Хейлі Слоан, американські койоти залежать від екосистеми низькотравних прерій, які в минулому були поширені по всьому регіону Панхендл та у західній частині Техасу. Водночас койоти користуються укриттями, які створює вища рослинність, що з'явилася в цих місцях. У результаті напади койотів стали однією з головних причин високої смертності серед американських корсаків.

Проте, Слоан переконаний, що у малих лисиць є можливість на виживання. Є припущення, що сторожові собаки здатні забезпечити захист не лише для домашньої худоби, яка пасеться на національних пасовищах, але й підвищити шанси на виживання найменшого виду лисиць у штаті.

У свіжому дослідженні Слоан аналізується, чи здатні сторожові собаки, що охороняють стада великої рогатої худоби, допомогти в скороченні чисельності маленьких лисиць, розміром з кішку. Вважається, що ці собаки виконують роль великих хижаків, що змушує койотів адаптувати свою поведінку та способи освоєння території.

Сторожові собаки є досить поширеними в окрузі Даллам, розташованому на північному заході Техасу. Це єдиний округ у штаті, де все ще існує популяція американських корсаків. Ці лисиці, маючи невеликі розміри та живлячись переважно комахами, рослинною їжею та дрібними гризунами, не становлять жодної загрози для великої рогатої худоби, овець або кіз.

На думку Слоан, якщо впровадження сторожових собак дійсно впливає на поведінку койотів, це приносить подвійний виграш: зростають шанси на виживання американських корсаків, а також зменшується ймовірність атак хижаків на домашню худобу.

Варто зазначити, що на старті цього трирічного дослідницького проєкту на койотів та американських корсаків були встановлені GPS-нашийники. Цього літа до стада великої рогатої худоби приєднали охоронних собак. Хоча наразі робити остаточні висновки ще рано, команда має великі сподівання щодо результатів цього проєкту.