Цифри на противагу міфам. Останнє дослідження з Оксфорда викликає сумніви щодо загадок Парфенону.

Британський математик Ален Горієлі спростував тисячолітню міфологію, яка стверджувала, що вигини й деталі Парфенона були розроблені з метою корекції оптичних ілюзій.

Парфенон, класичний храм, розташований на афінському Акрополі, протягом багатьох століть вважався не лише шедевром давньогрецької архітектури, а й результатом впровадження інноваційних інженерних рішень. Як стверджують численні легенди, які часто повторюють підручники та гіди, давньогрецькі архітектори навмисно вносили ледь помітні вигини та різноманітні варіації форм, щоб компенсувати оптичні ілюзії, які могли спотворити сприйняття чіткості будівлі.

Однак нове дослідження британського математика Алена Горіели з Оксфордського університету, опубліковане в журналі Royal Society Open Science, переконливо доводить, що сама ідея таких оптичних корекцій є помилковою.

Розповідь про архітектурні ілюзії починає свій шлях, в основному, з досліджень римського автора Вітрувія, що створював свої твори близько чотирьох століть після завершення будівництва храму.

Для перевірки цієї двохтисячолітньої гіпотези, не розбираючи саму незвичайну структуру, Горієлі скористався детальними вимірюваннями XIX століття, поєднуючи їх із сучасними даними. Це дало змогу математично відтворити елегантні вигини храму та порівняти їхні розміри з реальними можливостями людського сприйняття.

Результати засвідчили, що око природним чином сприймає прямі лінії саме як прямі, коли навколишні елементи не створюють додаткових спотворень. Ба більше, не знайшов підтвердження й міф про те, що колони мали спеціальний виступ посередині для запобігання ефекту "порожнечі": цей виступ становить лише 18 міліметрів, чого замало для помітного ефекту з більшості відстаней.

Хоча дослідження й спростовує міфи, воно все ж не дає відповіді на запитання, чому давні будівельники впровадили такі рішення в конструкцію.