Занурений підводний човен забруднює води Північного моря: дослідники виявили небезпечний витік.

На дні Північного моря знайшли джерело забруднення, яке залишалося невідомим протягом більше ста років. Виникло воно з уламків німецької підводки SM UC-30, що потопилася під час Першої світової війни, і зараз у воду потрапляють елементи вибухових речовин. Вчені вже виявили сліди тротилу не тільки біля самого судна, а й у морських істотах.

Цю інформацію оприлюднило видання Science Alert.

SM UC-30 затонув у квітні 1917 року, коли дорогою додому натрапив на британську міну. На борту загинули 27 моряків. Разом із субмариною на дно пішов її небезпечний вантаж -- 18 мін та шість торпед.

Місце катастрофи протягом багатьох років було в забутті. Лише у 2016 році данський дайвер Герт Норманн Андерсен вдалося виявити затонулий човен. У зв'язку з наявністю боєприпасів та потенційними небезпеками, цивільні занурення в цій зоні були заборонені.

Невдовзі фрагменти привернули увагу науковців, що займаються дослідженням екологічних наслідків затоплених військових кораблів. Геологиня Катрін Юул Андресен з Орхуського університету разом із своєю командою вирішила дослідити, чи потрапляють вибухові речовини з UC-30 у водне середовище і який вплив це може мати на його мешканців.

Для дослідження вчені співпрацювали з Королівським флотом Данії. Військові водолази взяли зразки води, донних відкладень і морських організмів у різних точках поблизу субмарини. Крім того, вони сфотографували та зняли на відео уламки, що дозволило оцінити їхній стан і ступінь руйнування мін.

Результати підтвердили занепокоєння вчених: сліди тротилу були виявлені у воді, на дні океану та в живих організмах. Як зазначає Андресен, наразі забруднення, вірогідно, залишається досить обмеженим. Проте з подальшим руйнуванням металевих конструкцій, ймовірність безпосереднього контакту вибухових речовин з морською водою зростає.

Для того щоб зрозуміти наслідки такого забруднення, дослідники провели спеціальний експеримент із блакитними мідіями. Їх розмістили поруч із трьома затонулыми кораблями в Північному морі, серед яких був SM UC-30, на термін не менше 11 тижнів. Оскільки молюски перед початком експерименту перебували в схожих умовах, зміни в їхньому стані дозволили вивчити вплив навколишнього середовища поблизу уламків.

У тканинах мідій було виявлено тротил, а також його споріднені сполуки 4-АДНТ та 2-АДНТ. Найбільші концентрації цих речовин були зафіксовані у молюсків поблизу UC-30, де міни безпосередньо взаємодіють з морською водою і піддаються значній корозії.

У цих мідіях вчені також виявили помітні ознаки оксидативного стресу і зміни в метаболічних процесах. Дослідники зафіксували різницю в активності ферментів, що відповідають за детоксикацію.

Проблема набагато ширша, ніж просто один затонувший підводний човен. За даними фахівців, у водах Німеччини Північного та Балтійського морів може знаходитися близько 1,6 мільйона тонн звичайних боєприпасів, здебільшого з часів Першої та Другої світових війн. Значну частину цих боєприпасів було скинуто в море навмисно після завершення військових дій.

Позбутися таких боєприпасів є складним завданням. Процес їх вилучення супроводжується високим ризиком і значними витратами, тоді як підрив на місці може призвести до подальшого поширення забруднюючих речовин. Водночас, металеві оболонки, що пролежали десятиліттями у солоній воді, продовжують кородувати, що поступово дозволяє морській воді проникати до вибухонебезпечних матеріалів.

Нагадуємо, що ми вже інформували про те, що понад вісімдесят років після закінчення Другої світової війни біля узбережжя Норвегії все ще існує небезпечна спадщина тих часів. На морському дні знаходиться німецький підводний човен U-864, що містить десятки тонн рідкої ртуті, частина якої вже почала витікати.