Геологи виявили під антарктичними льодовиками залишки гір, висота яких порівнянна з Гімалаями.

Циркони свідчать про давні гори, що сформувалися під час утворення Гондвани. Їхня ерозія могла збагатити океани й підтримати розвиток життя.

Дослідники виявили геологічні докази того, що на території Антарктиди в період формування Гондвани існували великі гірські ланцюги, схожі на Гімалаї. Їхнє знищення могло призвести до збагачення океанів поживними речовинами, що сприяло розвитку життя у воді. Цю інформацію наводить дослідження, опубліковане в журналі Earth and Planetary Science Letters, повідомляє УНН.

Аспекти

Дослідники Бей Чень та Ієн Кемпбелл вивчили обломкові циркони — мінерали, чий склад і вік дозволяють відтворити геологічну історію порід. Вони виявили, що під льодовиковим покривом Антарктиди приховані корені древніх гір, які виникли в результаті об'єднання Гондвани. На основі їхніх розрахунків близько 46% цирконів з глобальної бази даних, що охоплює кембрійський період, походять саме з Антарктиди. Серед цирконів, які пов'язані з формуванням під високим тиском, цей показник становить 55%. Ці дані відображають характеристики досліджуваних мінералів, а не територію стародавніх гір.

Дослідження геології континенту, що прихована під крижаною оболонкою, стає можливим завдяки морським осадам, які розташовані вздовж його берегів. Льодовики розподіляють гірські породи, вивільняючи їхні частини в океан, де цей матеріал можна зібрати під час буріння на морському дні.

У пов'язаній роботі, опублікованій у Communications Earth & Environment, Чень, Кемпбелл та Річард Аркулус проаналізували вік і вміст мікроелементів у 1712 зернах циркону. Для частини зразків також дослідили ізотопний склад кисню та гафнію. Переважна вікова група мінералів - 650-450 млн років. Дослідники пов'язують її з тектонічними процесами епохи формування Гондвани. За оцінкою авторів, походження дослідженого матеріалу охоплює області льодовикового стоку приблизно з 90% території Антарктиди.

Як стародавні гори могли сприяти еволюції життя.

Гіпотеза про взаємозв'язок між масштабним горотворенням та еволюцією складного життя базується на наслідках ерозійних процесів. Розпад гірських масивів сприяв перенесенню в океани важливих елементів, зокрема фосфору та заліза, які відігравали ключову роль у підвищенні біологічної продуктивності. Згідно з тлумаченням авторів нової дослідницької роботи, активізація фотосинтетичних процесів та подальше накопичення органічного вуглецю сприяли збільшенню рівня кисню в атмосфері. Це, в свою чергу, могло створити оптимальні умови для еволюції тварин та сплеску різноманіття в період кембрію.

Контекст

У 2022 році вчені з Австралійського національного університету виявили свідчення існування давніх "супергір", висота яких могла дорівнювати Гімалаям, а їхня довжина сягала до 8000 кілометрів. Один з ключових етапів формування таких гір відбувався приблизно 650-500 мільйонів років тому.

Нагадуємо

Нещодавно стало відомо, що вчені виявили унікальну скам'янілість динозавра з Антарктики, яка протягом багатьох років зберігалася в одному з ящиків.