"Добрий малюк" з епохи неоліту: у давніх людей виявили надзвичайно цікавих домашніх тварин.

Дивовижне відкриття зробили археологи на невеликому острові в Балтійському морі.

Під час розкопок вчені виявили останки вовків, що датуються приблизно 3-5 тис. років до н. е., на шведському острові Стура-Карльсе. Така знахідка є незвичайною тим, що острів ізольований і на ньому не мешкають наземні ссавці. Це означає, що вовки могли потрапити на віддалений острів лише разом із людьми, пише Science Daily.

Дослідження вчених вказують на те, що, можливо, первісні громади утримували вовків у якості тварин, що живуть поруч з людьми.

Відомо, що рештки вовків були виявлені на археологічному об'єкті. Це місце в минулому слугувало активною базою для мисливців на тюленів і рибалок ще за часів неоліту та бронзової епохи.

Під час археологічних розкопок вчені вивчали рештки псових, серед яких виявили вовків, собак, лисиць та їхніх родичів. Результати генетичних аналізів підтвердили, що обидва зразки належать до вовків, а не до собак, і дослідники не знайшли жодних свідчень про собачу родовідність. Хоча ці тварини мали генетичне походження від вовків, вони виявляли ряд ознак, що часто пов'язуються з життям поблизу людей.

Цінну інформацію надало ізотопне дослідження — техніка, що дозволяє з'ясувати, чим живилася тварина протягом свого існування. Аналіз показав, що вовки вживали значну кількість морських білків, зокрема тюленів і рибу. Ці дані виявилися дуже схожими на дієту місцевих жителів острова, що може свідчити про те, що вовків, ймовірно, підгодовували люди.

Виявлення цих вовків на віддаленому острові стало справжнім сюрпризом. Вони мали такий же родовід, як і інші євразійські вовки, але, здається, пристосувалися до життя поруч з людьми, споживаючи їхню їжу та мешкаючи в місцях, доступних лише на човні. Це створює складну картину взаємодії між людьми та вовками в минулому, — зазначає провідний автор дослідження Лінус Гірдланд-Флінк з Університету Абердіна.

Отримані дані викликають сумніви щодо традиційних уявлень про взаємодію людей і вовків у доісторичні епохи.

Дослідники протягом багатьох років аналізували стосунки між людьми та вовками, в основному через призму одомашнення собак. Відповідно до цієї теорії, вовки поступово перетворилися на собак внаслідок тривалого співіснування з людьми та їхньої адаптації до умов людського життя.