Лелечата Грицика і Одарки викликали занепокоєння серед українців: дослідник поділився інформацією про їхній перший вильот.

Довіряйте перевіреним джерелам – підписуйтеся на Telegraf у Google Новинах!

У родині знаменитих лелек Грицика і Одарки, які вивили гніздо в селі Леляки поблизу Пирятина на Полтавщині, відзначається значна подія: всі четверо їхніх малюків успішно навчилися літати.

Це трапляється щороку, але кожного разу викликає величезне захоплення та нетерпіння.

"Виліт з гнізда – це один з найскладніших моментів у житті птахів," – поділився в інтерв'ю "Телеграфу" Анатолій Подобайло, доцент кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру "Інститут біології та медицини" Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, а також кандидат біологічних наук і провідний науковий співробітник Національного природного парку "Пирятинський". Він є ініціатором проекту цілодобового онлайн-стріму з лелечого гнізда, яке розташоване неподалік його дому в селі, з метою наукових досліджень.

Продуктові досягнення та раціон для жаб.

-- А чому зараз найскладніший момент, Анатолію Віталійовичу?

-- Тому що весь наш простір, ви ж бачите, пронизаний електричними дротами. І перші польоти пташенят можуть мати трагічні наслідки. У Леляках цьогоріч одне з лелеченят з сусіднього гнізда ледь не загинуло під час першого польоту. Повертаючись назад, не дотягнуло до "аеродрому" й сіло на дах ближньої хати. Та не втрималось й зісковзнуло на землю. А у дворі собака бігала. Добре, що пес не зачепив невдаху й та обійшлась переляком. Однак самостійно піднятися в повітря на закритій території пташеня не могло. І так сиділо на землі, аж доки я не відніс його на простір, де воно вже змогло полетіти.

У цей період, коли пташенята освоюють мистецтво польоту, вони часто зазнають травм: можуть заплутатися в дротах, вдаритися об предмети під час польоту і пошкодити крило або ногу. Іноді трапляється, що вони гинуть.

На мою думку, ця небезпека подібна до тієї, коли батьки відмовляються від найслабшого малюка. У цьому випадку постраждають лише ті, хто має найменше навичок. Власне, в цьому й полягає суть природного відбору.

Завдяки безперервному трансляції ми дізналися, що перед тим, як пташенята залишать гніздо, їх батьки значно зменшують частоту годування. Чи роблять вони це, щоб допомогти дітям скинути зайву вагу та бути готовими до польоту? Або ж це спосіб спонукати їх самостійно шукати їжу?

На мою думку, це навички поведінки зрілих птахів.

У молодих птахів є два основні фактори, які спонукають їх підніматися в небо. Перший — це природна внутрішня мотивація до польотів. Спостерігаючи за дорослими птахами, що літають високо, вони відчувають бажання стати частиною зграї. Другий фактор — це голод. Надмірна вага може стати перешкодою для їхнього першого польоту.

Ми зафіксували: коли діти були маленькими, батьки приносили їм їжу в дзьобах максимально 20 разів на добу. 17 червня був установлений рекорд -- 25 годувань на добу! А перед вильотом -- мінімум шість разів. Тобто, зменшили кількість годувань втричі!

Звісно, лелеченята на такій "дієті" схудли. Вірогідно, маса жиру у них зменшилась. Зате вони могли наростити грудні м'язи, часто махаючи крилами.

У цей період, як ми помітили, Грицик з Одаркою проводять у гнізді мінімум часу. Прилетіли, зригнули те, що принесли у шлунку, й бігом полетіли.

То лапки з дзьоба виглядають, то хвіст стирчить

-- Підлітки б'ються за їжу?

Вони не змагаються у фізичних сутичках, але конкуренція між ними вражає. Їдять вони з такою швидкістю, що нам навіть не вдається розглянути на записах, чим їхні батьки їх підгодовують. У ці моменти панує шалений шум! Крилами так сильно б'ють, що аж навколишнє повітря гуде!

-- Минулого року, пригадую, Грицик з Одаркою часто приносили в гніздо вужів і навіть зайченя. Як із кормом було цьогоріч?

Рік тому в нашій місцевості спостерігалося значно більше змій. Натомість цього року дорослі лелеки практично не приносили нічого великого, за винятком одного випадку з кротом. Якщо ж і траплялися якісь інші здобутки, ми, можливо, просто не встигали їх помітити. У їхньому харчуванні переважали черв'яки, слимаки, п’явки, личинки та жаби.

Очевидно, що під час зимових холодів плазуни зазнали втрат, внаслідок чого їхня чисельність зменшилася.

А маленькими, бувало, лелеченята то жабу цілою ковтнуть, а з дзьобика ще пів години лапки виглядають, то ящірку, а її хвіст стирчить...

Батьки навчають своїх дітей мистецтву полювання на трофеї?

Ні, цим вони не займаються. Звісно, можуть гуляти разом із малюками, але це не означає, що вказують їм, де знаходиться жабка, а де – вуж. Я впевнений, що малеча сама здатна розпізнати, що можна їсти. За два місяці, поки виростали, вони освоїли своє меню і вже розуміють, що потрібно ловити. Проте батьки все ще не відпускають своїх дітей з поля зору. Вони намагаються тримати їх під контролем, сидять на стовпах у Леляках і спостерігають за ними з висоти, помічаючи все, що відбувається на відстані до кілометра.

П’ять годин: все йде за планом.

Першою з пташенят, що виросли в батьківському гнізді, 20 липня злетіла Мрія, яка з'явилася на світ третьою. На момент свого першого польоту їй виповнилося 62 дні, а сам політ тривав близько чотирьох хвилин. У наступний день "подвиг" її сестри повторив Лельович, 65-денний нащадок Грицика та Одарки. Проте, хто є його батьком, залишається загадкою. Можливо, це молодий лелека Лель, з яким Одарка встигла закохатися, очікуючи повернення Грицика з вирію. Тому учасники чату "Лелека Грицько" назвали його іменем, що натякає на це. Лельовичу було 64 дні, коли він вирішив піднятися над Леляками, і його політ тривав значно довше — 7 хвилин і 44 секунди. Наступним у повітря злетів Махаон, який народився другим. Після нього з гнізда знову вирушила Мрія, і вона залишалася відсутньою понад годину. Найменша з усіх, Ніка, вилетіла останньою, 23 липня, коли їй було 64 дні. Спочатку учасники чату переживали, що вона затримується з першим польотом, а потім ще більше занепокоїлися, коли вона не повернулася до гнізда протягом цілих п’яти годин!

-- Видно, десь сіла на дах і сиділа там, доки не наважилася знову злетіти, щоб повернутися в гніздо, -- припускає Анатолій Подобайло. -- Мрія, певно, ніде не присідала, тому швидко й повернулась. Тобто, все дуже по-різному буває.

Чи не зарано ви закільцювали пташенят? Зазвичай вони починають літати через кілька тижнів після цього, а може й раніше. Але цього року вони взялися за крила лише через три тижні.

-- Два-три тижні -- цілком нормальний термін. Важливо, щоб на момент кільцювання кістка на нозі була сформована і її діаметр згодом не збільшився. Та куди важливіше не запізнитися з кільцюванням. Бо якщо тільки пташенята почнуть підстрибувати в гнізді, то в руки орнітологам уже не дадуться й можуть вистрибнути з гнізда та розбитись.

А з деяких інших лелечих гнізд у навколишніх селах молодняк випурхнув десь на тиждень раніше за наших. Швидше всього, що вони й вилупились раніше.

Коли мовлення вгасає, виникає гамір.

-- Які зміни відбулись у лелеченят за час з моменту кільцювання?

Здається, вони трохи підросли, і їхнє оперення стало більш розвиненим. 18 липня вони вперше провели ніч у гнізді, не просто лежачи, а стоячи на одній нозі. Також їхній голос змінився, і тепер вони клекочуть так, як це роблять дорослі птахи.

Чому ж голос раптово пропадає, цікаво?

Напевно, маленьким птахам це потрібно, щоб привертати увагу оточуючих і випрошувати їжу. Вони здатні видавати різноманітні звуки: писк, кавкання, булькотіння, нявчання, скавучання... Проте, на мою думку, з віком у лелек відбувається зміна: їхня нижня гортань, де розташований голосовий апарат, зменшується, що дозволяє їм легше ковтати велику їжу цілком.

Як зазначає ведуча YouTube-каналу "Лелека Грицько" Ірина Саражинська, у білих лелек спостерігається атрофія голосових м'язів, що унеможливлює утворення складних звукових сигналів, як у багатьох інших птахів. Проте вони компенсують це унікальним способом комунікації — клацанням дзьобом. Цей звук відіграє ключову роль у соціальних взаєминах лелек: він слугує для вітання, вираження емоцій та демонстрації домінування. Клекіт може змінюватися за тембром, ритмом та інтенсивністю, залежно від обставин. Крім того, можна почути загрозливе "кша", коли лелеки захищають своє гніздо від небезпеки.

Молодняк опановує науку виживання на луках

Перед вирушенням у подорож лелеченята деякий час вправляються у своєму гнізді, розминаючи крила і стрибаючи на місці...

-- Так, підстрибування, яке триває тижнів зо два, свідчить про готовність до польоту.

Згодом дітвора може зависати над гніздом, ловлячи вітрові хвилі -- на висоті вітер завжди сильніший й там зручніше їх ловити.

На даний момент, глядачі YouTube-каналу спостерігають, що гніздо в основному порожнє протягом дня. Коли ж малюки залишать його остаточно?

Сьогодні, згідно з інформацією від постійних учасників чату, Лельович, Махаон, Мрія та Ніка "вивчають мистецтво виживання" на лугових просторах. За свідченнями спостерігачів, вони навіть стали виглядати більш здоровими завдяки самостійній їжі. Проте не можна відкидати й можливість, що деякі з них все ще стикаються із нестачею їжі. Всі дикі птахи й тварини часто живуть в умовах нестачі. Це — невід'ємна частина природної філософії.

Вважаю, що ще протягом тижня вони повертатимуться ночувати у своє гніздо. А батьки підгодовуватимуть їх вечорами перед сном. Це один із способів, щоб діти поверталися додому на ночівлю, а не тинялися десь серед ночі. Але прийде момент, коли вони приєднаються до групи однолітків, які відпочивають на луках, а потім вирушать у свій дальній шлях.

Чи зможуть Грицик та Одарка, нарешті, залишити стовпи і повернутися до своєї пустуючої рідної домівки?

Отже, зазвичай, зрілі птахи вирушають до теплих місць приблизно через два тижні після того, як молоді покинуть своє гніздо.

Назви для внесків

-- Я знаю, ви вже зробили облік лелечих гнізд і кількість молодняка у національному парку та на межі з ним. Які цифри зафіксували?

Цього року з 86 гнізд п’ять виявилися без пташенят. Загалом у 81-му гнізді виросли 226 пташенят. Одна пара, яка гніздує в селі Каплинці, виховала п’ятеро малят. У чотирнадцяти гніздах ми спостерігали по чотири пташеняти, тоді як у сорока одному — по три. У решті гнізд було по два чи по одному пташеняту.

Упродовж останніх кількох років спостерігаються найвищі результати, хоча лелеки розпочали гніздування трохи пізніше, ніж звичайно. Я вважаю, що цьому сприяла помірна температура літа, яке не було надто спекотним, що створило сприятливі умови для живлення буслів.

На завершення, Анатолію Віталійовичу, поділіться, будь ласка, як глядачі вашого YouTube-каналу "Лелека Грицько" вибирають імена для маленьких лелек.

О, це дійсно важливо. У світі конкуренції навколо кожного нового пташеняти завжди ведуться активні дебати між прихильниками та опонентами. Той, хто зробить найбільший внесок на підтримку ЗСУ, виходить переможцем. Два роки тому ютуб-канал "Лелека Грицько" започаткував цю ініціативу. Наприклад, жінка, яка пожертвувала 10 тисяч гривень, назвала пташеня Нікою. Френк з Німеччини вирішив назвати його Мрією. Марина, завдяки своїм фінансовим вкладам, відстояла унікальне ім'я Лельовича. А Максим зі США обрав ім'я Махаон. До речі, серед шанувальників лелек з "Лелека Грицько" є велика спільнота з Америки, включаючи секретарку Спілки українських американок, яка робить найбільші внески.

Зараз, до речі, закриваємо збір на екофлоу для 314-го батальйону. Комунікує з військовими й організовує збори на їхні потреби волонтерка Юлія Сабова з Кам'янця-Подільського Хмельницької області. Наскільки я знаю, наші лелеколюби перерахували таким чином на ЗСУ вже понад мільйон гривень. І пік зборів припадає якраз на період, коли лупляться пташенята.

Раніше ми розповідали про спробу нападу на пташеня в найвідомішому гнізді лелек в Україні.