Матеріал, що імітує архаїчний бетон: нова гіпотеза щодо зведення знаменитої піраміди Хеопса.

Історія дослідження Великої піраміди Гізи, відомої також як піраміда Хеопса (Хуфу), почалася в XVIII столітті, коли Наполеон відправив до Єгипту групу археологів, геодезистів та інших науковців. Хоча роботи над її вивченням тривають і досі, ця архітектурна пам'ятка Стародавнього Єгипту все ще залишається оточеною багатьма загадками.

Піраміда Хеопса має висоту близько 146,6 метра та складається з понад 2,2-2,3 мільйона кам'яних блоків.

Проте науковці вважають, що споруда збудована не з цільних кам'яних блоків, а з матеріалу, що нагадує стародавній бетон.

У піраміді вчені виявили раніше невідомі порожнини та проходи, розташовані на півночі та північному сході. Використовуючи сучасні технології сканування, вони продовжують відкривати приховані кімнати всередині.

Існує припущення, що єгиптяни могли виготовляти елементи з вапняного розчину самостійно, заливаючи його у дерев'яні форми прямо на місці будівництва, повідомляє Rp.pl.

Гіпотезу про можливе використання штучного каменю стародавніми єгиптянами вперше озвучив французький хімік Жозеф Давідовіц у 1970-х роках.

Давідовіц припустив, що єгиптяни не вирізали всі блоки зі скельних порід, а виготовляли їх безпосередньо на будівельному майданчику. Будівельна суміш складалася переважно з подрібненого вапняку, а також діатоміту, глини, карбонату натрію та вапна.

Суміш поміщали в спеціально виготовлені дерев'яні форми, які розміщували на необхідній висоті конструкції.

Ця гіпотеза не отримала підтвердження від інших науковців. Вони не знайшли переконливих свідчень, що матеріал має штучне походження. Аналізи, проведені ними, вказували на те, що йдеться про природний камінь та будівельний розчин.

Проте теорію Давідовиця пізніше підтримав бельгійський професор ядерної фізики Гі Демортьє, який провів додаткові дослідження матеріалу піраміди Хеопса.

Застосовуючи спеціалізовані рентгенівські техніки та магнітну спектроскопію, дослідник виявив, що аналізовані зразки складаються з 85-92% вапняку. Він також зазначив, що деякі властивості цього матеріалу, на його думку, не відповідали характеристикам вапняку, що знаходиться в сусідніх природних родовищах.

Демортьє вважав, що ці особливості можуть свідчити про штучне походження будівельних блоків. Він також звертав увагу на складність традиційної версії будівництва.

На його думку, якщо будівництво піраміди тривало близько тридцяти років, то майстрам доводилося б встановлювати в середньому один блок об'ємом близько одного кубічного метра кожну хвилину. Цей фізик вважав такі темпи надзвичайно складними для досягнення і розглядав варіант виготовлення блоків безпосередньо на місці як можливе пояснення.

Однак археологи та історики дотримуються загальноприйнятої теорії, що піраміди були зведені з великих кам'яних блоків, які видобувалися у кар'єрах і транспортувалися до будівельного майданчика. Для їх переміщення і підйому могли застосовуватися системи пандусів, дерев'яні механізми та інші інженерні рішення.

Нещодавно доктор Віллі Сун, астрофізик і аерокосмічний інженер з Гарвардського університету, оголосив про знакове відкриття, здатне радикально змінити науковий світ.