Вшанування пам’яті Героя України В'ячеслава Шимчука (позивний "Дід")

Героя України В'ячеслава Шимчука, відомого під позивним "Дід", родичі, друзі та побратими згадують як щиру та чуйную особистість, яка завжди знаходила час і можливості для підтримки інших.

Він був опорою для бійців у важкі часи, надаючи підтримку як людям, так і тваринам. Коли до взводу прибилася вагітна кішка, він подбав про те, щоб створити для неї затишне місце для народження кошенят. На одній із позицій його не покидали думки про місцеву бабусю Любу — він намагався знайти її, аби відвідати, підбадьорити і привезти якусь смачну українську страву.

Крім того, товариші пам’ятають, як старанно він навчав їх під час занять, і вони досі вдячні за ті навички, що неодноразово рятували їм життя. Найбільше "Дід" акцентував увагу на тому, в чому був справжнім експертом — орієнтуванні на місцевості, адже мав звання майстра спорту України в цій дисципліні.

Відеоролик, присвячений В'ячеславу Шимчуку, в рамках меморіального проєкту "Хартія. Спогад".

В'ячеслав Шимчук народився 11 листопада 1973 року в Харкові. Здобував освіту в харківській школі №73 у Немишлянському районі -- нині це ліцей №73, на фасаді якого через рік після загибелі "Діда" відкрили меморіальну дошку.

Перед початком війни він мав звання майстра спорту України в спортивному орієнтуванні та рогейні. Як член національної збірної, він не раз виступав за Харківську область та Україну на змаганнях різного рівня, як в країні, так і за її межами.

З моменту початку масштабного вторгнення В'ячеслав негайно звернувся до ТЦК. Однак, отримавши відмову через свій вік, він вирішив стати волонтером і пройшов навчання з тактичної медицини. Незабаром його шлях привів до "Хартії", яка на той час була добровольчим формуванням.

Служив розвідником, брав участь у боях у Стельмахівці на Луганщині, а також у найзапекліших сутичках за Бахмут. Пізніше виконував завдання з оборони в Серебрянському лісі та на північних кордонах своєї рідної Харківщини.

Спортивні навички та досвід В'ячеслава Шимчука виявилися надзвичайно корисними під час бойових дій. Він навчав своїх товаришів основам топографії та орієнтації на місцевості, організовуючи вишколи, де ділився знаннями про тактичне переміщення та виживання в природних умовах.

Одного разу в лісі Серебрянки, коли GPS-навігатор вийшов з ладу, групі довелося покладатися тільки на карту для орієнтації. В результаті їм вдалося вибратися зі складної ситуації без жодних втрат.

"Дід" особисто обирав солдатів для спеціального розвідводу і з великою рішучістю та строгістю навчав їх. Проте саме його суворі методи підготовки не раз ставали рятівною соломинкою для бійців. Щоденні забіги на відстань 5-10 кілометрів у складі взводу були обов'язковими за будь-яких погодних умов.

Під час них В'ячеслав Шимчук загартовував витривалість бійців. "У спорті внутрішній стрижень має бути сталевим, а у розвідці -- тим більше!", -- часто повторював він.

Також "Дід" ставив високі вимоги і до власної особи, і навіть у свої майже півстолітньому віці був здатен вивести команду з восьми або десяти бійців на 25-кілометровий похід, під час якого молодші за нього ледь встигали за його темпом.

"Він просто неймовірний, -- згадував один з його товаришів. -- Мене завжди вражало, як у 50 років хтось може залишатися таким енергійним."

Відео-спогад про В'ячеслава Шимчука в рамках проекту "Гвардія - Серія аналітичних інформаційних брошур".

У ході бойових дій В'ячеслав Шимчук не раз демонстрував свою винахідливість та мужність, вступаючи в бій і знищуючи ворога, який мав чисельну перевагу. Зокрема, в грудні 2023 року в Серебрянському лісі він помітив ворожу диверсійно-розвідувальну групу, що займалася установкою мін на дорозі.

За допомогою ручного протитанкового гранатомета він вразив шістьох ворогів, а згодом надав першу медичну допомогу пораненому російському офіцеру і сприяв його евакуації до українських лікарів.

У січні 2024 року розвідувальна група під керівництвом "Діда" успішно атакувала опорний пункт російських військ. Під час бою В'ячеслав знищив чотирьох окупантів, а його підлеглі захопили в полон ще шістьох. Також українські військові здобули тоді важливі карти з позначенням ворожих позицій.

У квітні 2024 року молодший сержант В'ячеслав Шимчук зумів знищити російську бойову машину піхоти, що обстрілювала українські позиції, використовуючи гранатомет РПГ-22.

26 липня 2024 року, неподалік села Липці, бойова група під командуванням В'ячеслава Шимчука зіткнулася з російською диверсійно-розвідувальною групою. Розпочався запеклий бій, який виявився для нього фатальним.

Тоді, просуваючись через небезпечну лісосмугу, група бійців "Хартії" несподівано зіткнулася з ворогами, які рухалися назустріч. Прийняти бій довелося практично впритул, на дистанції близько семи метрів від противника.

Ворог відкрив кинджальний вогонь по "хартійцях" і боєць на позивний "Математик", який ішов у групі першим, дістав три кульові поранення. В'ячелав Шимчук у цьому бою загинув.

26 лютого 2025 року Президент України видав указ, яким за виявлену особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності країни, а також за віддану службу українському народу, звання Герой України з нагородженням орденом "Золота Зірка" було присвоєно В'ячеславу Шимчуку.

30 квітня 2025 року у Харківському ліцеї №73, де навчався В'ячеслав Шимчук, відкрили меморіальну дошку Герою.

У травні 2025 року в Харкові була подана петиція з ініціативою змінити назву Аджарського провулка, в якому проживав В'ячеслав Шимчук, на провулок, що носитиме його ім'я.

Антон Печерський

Зображення: 13-а бригада Національної гвардії України "Хартія", Спортивний комітет України, меморіальний проект "Янголи спорту", Радіо Хартія, Харківська міська рада.

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.