Рецидив хвороби. Дослідники виявили сигнали активації вірусу Епштейна-Барр за три місяці до загострення розсіяного склерозу.

У пацієнтів із розсіяним склерозом ознаки повторної активації вірусу Епштейна-Барр з'являлися приблизно за три місяці до загострення хвороби. Дослідники припускають, що вірус може запускати запалення.

Про це пише видання Science alert.

Вчені провели аналіз крові у 114 пацієнтів, які страждають на розсіяний склероз, а також у 21 здорової особи. Результати показали, що приблизно за три місяці до загострення захворювання були виявлені зміни, пов'язані з вірусом Епштейна-Барр.

Розсіяний склероз - це аутоімунне захворювання, при якому імунна система неправильно атакує мієлін, який є захисним покриттям нервових волокон. Це призводить до порушення передачі сигналів між нервовими клітинами. Періоди загострення можуть проявлятися у вигляді втрати рівноваги, сильної втоми, зниження зору та загострення вже існуючих симптомів.

Вірус Епштейна-Барр дуже поширений. Він передається переважно через слину і може спричиняти інфекційний мононуклеоз. Після зараження вірус залишається в організмі у неактивному стані. За певних умов, зокрема через стрес, деякі ліки або ослаблення імунітету, він може знову активуватися.

За даними нового дослідження, перед загостренням розсіяного склерозу вірусні білки впливали на активність певних генів, пов'язаних із ризиком розвитку хвороби. Найпомітніші зміни відбувалися у В-клітинах імунної системи, де вірус Епштейна-Барр може перебувати у неактивному стані.

Дослідники не спостерігали таких змін у пацієнтів із розсіяним склерозом, які перебували в ремісії, або у здорових учасників.

Водночас науковці наголошують, що дослідження не доводить причинно-наслідкового зв'язку. Воно було спостережним, тому за його результатами не можна стверджувати, що саме реактивація вірусу безпосередньо спричиняє загострення.

Одночасно результати можуть сприяти більш глибокому розумінню механізмів загострень. У майбутньому аналіз крові може стати корисним інструментом для виявлення пацієнтів, які мають підвищений ризик рецидиву. Однак для цього необхідно провести більш масштабні дослідження.

Дослідники також вивчають потенціал розробки більш спеціалізованих терапевтичних підходів, орієнтованих на вірус Епштейна-Барр або певні компоненти імунної системи.