Паразити здатні впливати на поведінку своїх жертв: один аспект викликав сумніви щодо популярної теорії.
Паразит Toxoplasma gondii, відомий своєю можливістю впливати на поведінку інфікованих тварин, може не бути причиною всіх ефектів, з якими його асоціюють. Дослідники могли неправильно інтерпретувати деякі з цих спостережень через складність у визначенні причинно-наслідкових зв'язків.
Цю інформацію оприлюднило видання Science Alert, посилаючись на зоолога Ендрю Давінака з Вітонського коледжу, розташованого в Массачусетсі.
Toxoplasma gondii — це одноклітинний організм-паразит, який може інфікувати майже всіх теплокровних хребетних. Проте, його статевий цикл відбувається виключно в організмах представників сімейства котячих.
Це безпосередньо пов'язано з відомою теорією про особливу форму "контролю поведінки". Наукові дослідження виявили, що щури, заражені даною інфекцією, можуть втрачати свою звичайну обережність щодо запаху котів. Крім того, ця інфекція асоціюється зі змінами в поведінці шимпанзе, гієн та вовків.
Встановлення зв'язку між інфекцією T. gondii, відомою як токсоплазмоз, та людською поведінкою має свою історію ускладнень. Це пов'язано з тим, що поведінка людей формується під впливом численних взаємодіючих біологічних, соціальних і екологічних чинників, деякі з яких можуть також впливати на ймовірність зараження T. gondii. Давінак, спираючись на результати опублікованих досліджень, підкреслює, що така ж складність має бути врахована і в контексті тварин.
Давінак висловлює думку, що певні тварини можуть частіше заражатися T. gondii через специфіку своєї поведінки. Наприклад, особини, які проявляють більше сміливості, активно досліджуючи свою територію або подорожуючи на великі відстані, можуть бути більш схильними до зустрічі з цим паразитом.
Яскравим прикладом цього є вовки з Єллоустоунського національного парку. Дослідження, проведене в 2022 році, показало, що вовки, чиї території більше накладалися на ареали пум, частіше піддавалися зараженню T. gondii. Водночас інфіковані особини мали тенденцію частіше покидати свої зграї і ставати лідерами.
Визначити, що з'явилося раніше, досить складно. Паразит міг впливати на поведінку вовків, але існує й інша версія: тварини, які спочатку мали схильність до активнішого пересування та ризику, частіше потрапляли на території пум, де контактували з T. gondii.
Давінак охрещує цей процес "екологічним сортуванням": поведінкові характеристики, які вчені асоціюють із інфікуванням, здатні підвищувати ймовірність зустрічі з паразитом.
Проте це не свідчить про те, що T. gondii зовсім не має здатності впливати на поведінку. Результати контрольованих лабораторних досліджень показують, що інфікування може дійсно викликати певні зміни. Цей паразит має можливість викликати хронічну інфекцію в центральній нервовій системі, а в числі можливих механізмів його впливу вчені розглядають імунні реакції та нейроендокринні процеси.
Особливо вражаючими є експерименти з гризунами. Після зараження вони не лише виявляли підвищену готовність до ризикованих вчинків, але й змінювали свою реакцію на запах котів — цих тварин, які необхідні T. gondii для завершення свого життєвого циклу.
"Деякі спостереження за дикими тваринами демонструють подібну специфічність. Наприклад, інфіковані шимпанзе демонстрували знижену відразу до сечі леопарда, свого природного хижака, тоді як їхні реакції на запахи інших великих котів не демонстрували такої ж чіткої закономірності", -- йдеться в статті.
На думку Давінака, для точнішого встановлення причин і наслідків ученим необхідно змінити підхід до таких досліджень. Замість простого порівняння заражених і незаражених тварин він пропонує спостерігати за одними й тими самими особинами до та після інфікування. Також допомогти можуть GPS-дані, які дозволять з'ясувати, як тварина пересувалася ще до контакту з паразитом.
Згадаємо, що нещодавно дослідники з'ясували, що лемури індрі є набагато більш талановитими співаками, ніж це могло здаватися на перший погляд. Коли їм потрібно виконати вищу ноту, вони відкривають рот ширше, застосовуючи метод, схожий на техніку оперних артистів.