Проблема полягає не лише у таненні льодовиків: за останні 47 років було втрачено трильйони тонн льоду через інші фактори.

Свіже масштабне дослідження демонструє, що два найбільші льодовикові щити на Землі за останні 47 років втратили величезну кількість тонн льоду.

Група з 58 вчених з різних куточків світу провела масштабне дослідження, результати якого показали, що два найбільші льодовикові щити Землі втратили понад 12 трильйонів тонн льоду всього за 47 років. У результаті сумарна втрата льоду крижаними щитами Антарктиди та Гренландії призвела до підвищення рівня океану приблизно на 331,4 міліметра з 1979 року, пише Science Alert.

У ході дослідження команда об'єднала результати 42 окремих спостережень за льодовиковими щитами, використавши дані, отримані під час 27 супутникових місій. Вчені вважають, що ці результати є найдостовірнішою на сьогодні картиною довгострокових змін двох найбільших льодових щитів планети за останні 50 років.

Слід підкреслити, що супутникові моніторинги льодових щитів Гренландії розпочалися в 1972 році, тоді як спостереження за льодовим щитом Антарктиди стартували в 1979 році. Вчені зазначають, що їхня оцінка охоплює лише зміни маси льодових щитів, які безпосередньо впливають на рівень моря, і не враховує втрати льоду, викликані витонченням або відступом шельфових льодовиків.

Дослідження виявило, що 84 % втрат льоду обумовлені дисбалансом у динаміці льодовиків, особливо в зонах їхнього контакту з океаном. Провідна авторка роботи, гляціолог з Нортумбрійського університету Інес Отосака, зазначила, що понад половина втраченого льоду потрапила в океан через прискорене переміщення льодовиків, а не завдяки таненню на поверхні. Це свідчить про те, що льодові щити реагують на підвищення температури води в океані. Щодо решти 16 % втрат, вчені вказують на атмосферні процеси, такі як танення на поверхні та випадання снігу.

У міру того, як ми продовжуємо викидати в атмосферу парникові гази внаслідок спалювання викопного палива, океан поглинає більшу частину тепла. Чим більше теплової енергії надходить у океанічні системи, тим теплішими стають води океану, а океанічні течії -- інтенсивнішими.

У Гренландії спостерігається явище, яке називають "атлантифікацією": теплі води Атлантичного океану просуваються на північніше, ніж коли-небудь раніше, що негативно впливає на другий за величиною льодовий щит у світі.

В Антарктиді циркумполярні течії стають дедалі інтенсивнішими внаслідок посилення вітрів та підвищення температури води. Ці течії, переносячі теплі води до льодових щитів на обох полюсах планети, проникають все глибше в структуру льодовиків і під їхню основу, вносячи тепло з різних напрямків. Дослідження свідчать, що темпи втрати льоду значно зросли з 1990-х років. Ще більше занепокоєння викликає те, що цей процес не підлягає поверненню.