Дослідники виявили таємницю вічної мерзлоти: чому Антарктида замерзла раніше, ніж Арктика.

Стародавні геологічні явища підняли континентальну поверхню на таку висоту, яка стала сприятливою для утворення крижаного покриву.

Група міжнародних науковців виявила причини, чому Південний полюс замерз значно раніше, ніж Північний. Дослідження показало, що ключову роль у цьому процесі відіграли не тільки зміни клімату, а й давні геологічні процеси, які підняли Антарктиду на достатню висоту для утворення постійного льодовикового покриву, повідомляє Reuters.

Вчені встановили, що Антарктида вкрилася крижаним щитом приблизно 34 мільйони років тому, тоді як Арктика набула постійного льодового покриву лише приблизно через 25 мільйонів років. Дослідники проаналізували рельєф Антарктиди та за допомогою комп'ютерного моделювання реконструювали, як змінювалася її поверхня протягом десятків мільйонів років. Вони дійшли висновку, що ключовим фактором стало поступове підняття гірського хребта у Східній Антарктиді, який зрештою досяг висоти, достатньої для формування й збереження льодовиків.

Як зазначають автори дослідження, опублікованого в журналі Science, це дало змогу створити Східноантарктичний крижаний щит навіть у той період, коли середня температура на планеті була приблизно на 5 °C вищою, ніж тепер. Тому Південний полюс став покритим льодом ще до того, як глобальне охолодження стало можливим для утворення постійного льоду в Арктичному регіоні.

"Наше дослідження виявило, що стародавній геологічний процес, який почався понад 160 мільйонів років тому під час розподілу континентів Африки та Антарктиди і тривав протягом десятків мільйонів років, істотно вплинув на формування основних льодовикових щитів Землі під час переходу від еоцену до олігоцену," – зазначив один із керівників дослідження, геолог з Саутгемптонського університету, Томас Гернон.

У древні часи Антарктида була частиною суперконтиненту Гондвана, до якого також входили сучасні Африка, Південна Америка, Австралія, Аравійський півострів та Індійський субконтинент. Коли Гондвана почала розпадатися, відбулися процеси, відомі як мантійні хвилі — повільні рухи в надрах планети, які призвели до підняття окремих частин материка.

"Ці хвилі здатні знімати щільні породи з нижньої частини тектонічних плит, що робить континенти легшими і сприяє їх підняттю. Це, в свою чергу, веде до формування височин, таких як плато та гірські системи," — зазначив Гернон.

Цей процес став каталізатором формування величезного плато, що включає Гамбурцеві гори, розташовані в центральній частині Східної Антарктиди. Сьогодні цей гірський комплекс, висота піків якого досягає близько 3390 метрів, захований під найбільшим у світі льодовим щитом.

Згідно з оцінками вчених, для підтримання стабільного льодовикового покриву наприкінці еоцену поверхня повинна була бути на висоті приблизно від 1,5 до 2 кілометрів над рівнем моря. Моделювання вказує на те, що приблизно 45 мільйонів років тому значна частина Східної Антарктиди перевищила цей критичний рівень, а близько 34 мільйонів років тому майже 90% території знаходилося вище вказаної висоти.

Ситуація в Арктичному регіоні була зовсім іншою. Протягом останніх 50 мільйонів років льодовики неодноразово з'являлися і зникали, але великі і стабільні крижані щити почали формуватися лише менш ніж 10 мільйонів років тому. Це пояснюється тим, що Північний полюс знаходиться в центрі Північного Льодовитого океану, де немає високих земель, які могли б сприяти утворенню постійного льоду.

"Щоб на нижчих висотах міг утворитися постійний лід, клімат мав стати прохолоднішим завдяки зниженню концентрації вуглекислого газу в атмосфері", -- підсумував Гернон.

У 2026 році, під час зимового періоду в Антарктиді, вчені зафіксували критичне зменшення площі плавучого льоду в районі моря Беллінгсгаузена. Внаслідок цього, площа незакритого льодом простору досягла понад 650 тисяч квадратних кілометрів, що перевищує територію України. Дослідження, проведені на основі супутникових даних та аналізу фахівців з Університету Тасманії, показали, що такий незвичний дефіцит льодової маси спостерігається вже третій рік поспіль, що може вказувати на можливі незворотні зміни клімату в цьому регіоні.