Великі собаки старіють швидше. Дослідники виявили кореляцію між розмірами собак і темпом змін у їхньому генетичному матеріалі.

Дослідники виявили потенційне молекулярне пояснення, чому великі собаки старіють швидше, ніж їхні менші родичі. Аналіз виявив, що у великих собак відбуваються значні зміни в метилюванні ДНК, особливо в областях, що стосуються генів-стрибунів.

Великі собаки старіють швидше, ніж їх менші побратими, завдяки різницям в епігенетичних механізмах, які впливають на активність їхніх генів. Це виявили вчені з Університету штату Аризона, дослідивши біологічні зразки 894 собак. Результати їхнього дослідження були опубліковані у науковому журналі Science.

На відміну від загальної закономірності у світі ссавців, згідно з якою більші тварини зазвичай живуть довше, серед собак ситуація часто протилежна. Зокрема, представники великих порід швидше дорослішають, частіше стикаються з віковими захворюваннями та мають меншу тривалість життя. Досі молекулярні причини цієї закономірності залишалися недостатньо вивченими.

Дослідники зосередили свою увагу на метилюванні ДНК — епігенетичному механізмі, який регулює генної активності без змін у самій ДНК-послідовності. В ході дослідження було виявлено, що з віком рівень метилювання зменшується, особливо в ділянках, пов'язаних із транспозонами, які також називають "стрибунами генів". Особливий інтерес вчених викликали елементи LINE1, які мають здатність переміщатися в геномі та створювати свої копії, що може призводити до пошкодження ДНК. Метилювання зазвичай виконує роль регулятора їх активності, проте дослідження показали, що понад 40% регіонів геному, що пов'язані з LINE1, втрачають метилювання в процесі старіння.

У великих собачих породах цей процес протікав приблизно на 35% швидше щороку в порівнянні з маленькими породами. Дослідники вважають, що зменшення контролю над генами-стрибунами може бути одним з факторів, що сприяють прискоренню старіння.

Дослідники також виявили взаємозв'язок між епігенетичним віком і ризиком смерті: собаки з молекулярними показниками, які вказували на старший біологічний вік, демонстрували підвищену ймовірність загибелі. Крім того, вчені зафіксували відмінності, пов'язані зі статтю тварин, зокрема в змінах, що відбуваються в Х-хромосомі. Автори дослідження підкреслюють, що необхідно провести додаткові експерименти, але отримані результати можуть сприяти не лише продовженню здорового життя собак, а й глибшому розумінню механізмів старіння у людей. Однією з перспективних галузей для подальших досліджень може стати вивчення впливу на транспозони та регуляторні системи їхньої активності.