Видатний провидець – чому Станіслав Лем зміг заглянути у майбутнє світу.

Син мого знайомого не може повірити, що колись не існувало інтернету: він вважає, що батько його жартує. "А як ви взагалі жили?" — іронічно запитує 12-річний підліток, який буквально з народження має смартфон у руках. Зовсім скоро виросте покоління, яке не зможе уявити своє повсякденне життя без генеративних мовних моделей. А всього 12 років тому можливості штучного інтелекту були на рівні простенької системи Т9, що з легкістю могла перетворити безневинне "буду вдома" на тривожне "буду вдова".

У дитинстві, коли я заглиблювався у твори ювіляра, письменники-фантасти навіть не могли уявити собі концепцію сучасного смартфона. Здавалося, вони були готові до будь-яких нестандартних ідей: колонізувати далекі планети – будь ласка, пересаджувати людські голови – без проблем. Проте, коли герою їхніх історій потрібно було зателефонувати, він залишав свій літальний апарат біля звичайної телефонної будки, де стояв таксофон.

До речі, варто буде запитати у сина мого друга, чи траплялося йому коли-небудь бачити таксофон на вулиці.

Практично всі передбачені Лемом технології -- інтернет, віртуальна реальність, штучний інтелект та інші -- буквально на наших очах перетворилися з фантастики на повсякденну реальність. Ба більше, футуристичні прогнози Лема давно вже стали загальником. Сам письменник зазначав, що його відома праця Summa Technologiae ("Сума технології") не була книгою пророцтв: він просто розмірковував про можливі шляхи розвитку цивілізації. Та значно цікавіше за його технологічні прогнози те, що Лем думав про наше майбутнє.

Чи може людський розум осягнути свідомість, що функціонує за зовсім іншими принципами? Що станеться, коли обсяг інформації перевищить можливості нашого сприйняття? Чи може розвиток технологій сприяти підвищенню інтелекту та моральності в суспільстві? Як ми можемо покладатися на реальність, якщо все частіше посередниками між нами та світом стають машини, алгоритми та медіа? І що трапиться, якщо створені нами технології виявляться розумнішими, швидшими та складнішими за нас самих?

На жаль, сама реальність свідчить, що Лем мав рацію: моральний розвиток людини явно не встигає за стрімким поступом науки й технологій.

Отже, технологічний і науковий розвиток робить нас справді потужними. Проте, він також підсилює найгірші риси, які присутні в людській натурі, надаючи їм вражаючі масштаби, швидкість та силу. Не вірите? Просто перегляньте стрічку у Facebook.

У своїй праці "Summa Technologiae" Станіслав Лем зазначає, що при створенні нових технологій людство часто не усвідомлює до кінця, які наслідки можуть виникнути в результаті цих відкриттів. Люди здатні подорожувати в космос, але при цьому залишаються під впливом таких первісних почуттів, як страх, прагнення до сліпої слідування за іншими, марнославство та магічне мислення. Яскравим прикладом цього парадоксу є війна в Україні: сучасні технології використовуються для підтримки архаїчних ідеологій, які, здавалося б, мали б залишитися в минулому. Бойові дрони, які є символом XXI століття, керуються імперським мисленням, що виникло ще в XIX столітті, і яке намагається націлити їх на українські дитячі садки чи супермаркети.

Легко зрозуміти, звідки в письменника такий песимістичний погляд на людину й людство. Лем належав до покоління, яке на власні очі побачило крах однієї з головних гуманістичних ілюзій XIX століття. Віри в те, що освіта, наука й технічний прогрес поступово роблять людину розумнішою, суспільство -- гуманнішим, а світ -- цивілізованішим. Але після того, як Лем пережив Голокост, у своїх книжках він раз у раз повертався до одного й того самого запитання: чи справді людина -- розумна істота і міра всіх речей?

Саме цей скептицизм наділив твори польського фантаста вічною актуальністю, тоді як більшість його колег давно стали забутими на полицях бібліотек.

Наприклад, у творі "Соляріс" автор малює картину розумного океану, чий інтелект настільки відмінний від людського, що поняття "контакт" втрачає своє значення. І ось на сцені з'являється штучний інтелект, здатний виявляти закономірності, які залишаються поза нашою увагою – і людство, вперше за довгий час, починає усвідомлювати, що вже не є найрозумнішою істотою в кімнаті. Наша інтелектуальна перевага тепер під великим знаком питання!

А що тоді станеться з нашим уявленням про себе, якщо одного дня нарешті з'ясується, що людина -- зовсім не найвища форма розуму?

Проте Лем не сприймав фаталізм, незважаючи на свій глибокий скептицизм. Він не вірив, що майбутнє закріплене раз і назавжди. Скоріше, автор закликав дивитися вперед, хоча і визнавав, що причин для оптимізму "не так вже й багато".

Сьогодні твори Лема навчають нас концепції, яку можна охарактеризувати як "інтелектуальну гігієну". Це означає звичку сумніватися, перш за все, у власній впевненості та не плутати зручні пояснення з істинною реальністю. Необхідно пам'ятати, що світ має набагато складнішу структуру, ніж нам хотілося б вважати, і завжди свідомо робити вибір. На перший погляд, це здається досить простим. Але насправді це зовсім не так.