"Він поглядає прямо в об'єктив": на Марсі виявили щось, що нагадує ведмедя.

12 грудня 2022 року космічний апарат, що перебував на висоті 251 кілометр над Південним високогір'ям Марса, зафіксував зображення звичайного пагорба. Здавалося, що це буде звичайний кадр — один з тисяч, які камера HiRISE на борту NASA Mars Reconnaissance Orbiter зробила на поверхні червоної планети з 2006 року. Однак на зображенні з'явилося щось, що начебто дивилося у відповідь. Це виявився "ведмідь".

Цю інформацію повідомляє Science Alert.

Астрономи виявили на Марсі силует ведмедя

Два темні круглі вглиблення нагадували очі. Між ними світлий хребет поступово звужувався, формуючи подобу чарівної мордочки. Усе це оточувала практично ідеальна кругова тріщина, що окреслювала контур голови. Якщо поглянути на це в цілому, не можна не помітити, що об'єкт виглядає майже кумедно схожим на милий ведмедик.

Проте, на жаль, існує більш звичайне пояснення для цього:

"На поверхні виявлено пагорб, що має V-подібну форму, що нагадує колапс (ніс), два кратери (очі) та круглий малюнок тріщини (голова)", -- зазначив у 2023 році планетолог Альфред Мак'юен з Аризонського університету, який очолює команду HiRISE.

Навіть складові частини цієї "морди" можуть мати цілком звичайні наукові пояснення. Мак'юен припускає, що кругла тріщина може бути залишком легкого матеріалу, що утворився внаслідок осідання над старим, давно заповненим кратером від метеорита. "Ніс" можливий як вулканічне або грязьове жерло, а V-подібна форма навколо нього свідчить про місце, звідки колись витікала лава або бруд.

Ще один аспект, чому на зображеннях Марса можна помітити ведмедика, пов'язаний із феноменом парейдолії. Це особливість діяльності нашого мозку, яка дозволяє трансформувати, наприклад, автомобільні фари в вираз обличчя або пляму води в релігійний символ. Людський мозок розвивався таким чином, щоб швидко ідентифікувати обличчя навіть в умовах поганого освітлення та з відстані.

Причина криється в тому, що протягом більшої частини нашої історії швидкість, з якою ми могли розпізнати обличчя, була критично важливою. Здатність помітити потрібне обличчя на півсекунди раніше за інших приматів могла суттєво вплинути на нашу здатність виявляти загрози або пропускати їх. Внаслідок такої надчутливої системи розпізнавання образів, ми здатні знаходити обличчя в найнесподіваніших місцях, навіть на розмитих знімках марсіанських скель.

Це не вперше, коли ми стикаємося з подібними зображеннями з Марса. У 1976 році орбітальний зонд NASA "Вікінг-1" зафіксував "столову гору" в регіоні Кідонія, яка жахливо нагадувала вирізьблене людське обличчя, що спостерігає за космосом. Згодом, завдяки фотографіям з покращеною деталізацією, отриманим від сучасних супутників, спори були розвіяні: насправді це була звичайна "столова гора" — велике, нічим не примітне скельне формування, на яке світло падало під певним кутом.

Зовсім інший марсіанський "смайлик" з'явився набагато пізніше, і причини інтересу до нього не мають нічого спільного з його "виразом обличчя". У серпні 2024 року науковці, які працювали з апаратом Trace Gas Orbiter Європейського космічного агентства, каталогізували відкладення хлоридних солей у регіоні Terra Sirenum і натрапили на об'єкт у формі смайлика -- кільце висохлої солі з двома невеликими кратерами там, де мали б бути очі.

Найпривабливіша деталь цього місця — це сіль. Вона є свідченням мілководних водойм або озер, що колись існували, але випарувалися під час вологішого періоду в історії Марса. Це дало змогу розчиненим мінералам зібратися і сформувати кристали. Такі солоні розчини здатні залишатися рідкими при температурах до -40 °C, тоді як звичайна вода вже давно перетворилася б на лід.

Це ідеальний варіант екстремального, тривалого розсолу, в якому життя могло б існувати досить довго, поки Марс втрачає вологу. Саме тому такі сольові утворення стають привабливими об'єктами для майбутніх експедицій, що мають на меті виявити біосигнатури.

Нещодавно на Марсі спостерігали "медузу" (виявилося, що це був космічний промінь, який потрапив на сенсор камери), а також незвичайні ями, людську кістку та "гриби". Багато з цих феноменів вже отримали звичайні пояснення.

Марс: свіжі новини та оновлення.

Нагадаємо, у марсіанському регіоні Кідонія на орбітальних знімках NASA помітили можливу "берегову лінію", що відокремлює нерівний височинний рельєф від гладкої улоговини. Уфолог Джейсон Мартелл припустив, що відомі географічні утворення Кідонії (зокрема "Обличчя", піраміда D&M та комплекс "Місто") могли бути стародавнім прибережним поселенням біля води, за аналогією до земних мегаполісів на кшталт Венеції чи Амстердама.

У той же час, ця теорія базується виключно на візуальних спостереженнях, без підтвердження фізичними доказами чи геологічними аналізами. Контур "берегової лінії" був намальований вручну, а схожість форм з будівлями можна пояснити парейдолією — психічною тенденцією сприймати знайомі образи в хаотичних структурах.

Автор ідеї сам визнав, що не є фахівцем, тож остаточний вердикт щодо впливу води мають дати науковці.