Чи можливо визначити особистісні риси за допомогою ДНК: результати досліджень вчених можуть вразити.

Тільки певна частина індивідуальності особи визначається її ДНК, тоді як на формування характеру суттєво впливають оточення, культурні особливості та життєві переживання.

Це підтверджують результати одного з найзначніших на сьогодні генетичних досліджень особистісних рис, про яке інформує видання Science Alert.

Особливо показовим у цьому контексті є приклад однояйцевих близнюків. Вони мають майже ідентичний набір генів, однак у процесі життя можуть набути помітно різних характерів, звичок і моделей поведінки.

На думку дослідників, це свідчить про те, що генетична спадковість не є визначальним фактором у формуванні особистості людини.

Більше тисячі генетичних мутацій.

Науковці займалися аналізом поняття "Велика п'ятірка" – п'яти ключових складових особистісної структури, що застосовуються психологами. До них належать екстраверсія, доброзичливість, відповідальність, невротизм і відкритість до нових вражень.

Для цього науковці об'єднали дані про генетику й особистісні риси учасників 46 когорт. Наймасштабніший аналіз охопив близько 1,14 мільйона людей.

За допомогою повногеномного пошуку асоціацій (GWAS) вони шукали генетичні варіанти, які систематично пов'язувалися з відмінностями в рисах характеру. У результаті виявили 1260 ключових генетичних варіантів, пов'язаних із рисами "Великої п'ятірки". При цьому 824 з них раніше не пов'язували з особистісними характеристиками.

Однак наявність такої кількості генетичних варіантів зовсім не означає, що вчені можуть визначити характер конкретної людини за її ДНК.

Яким чином генетичні фактори формують особистість?

За словами генетичного епідеміолога Мішеля Ніва́рда з Брістольського університету, генетична мінливість, виявлена в дослідженні, пояснює приблизно від 7,4% до 10,6% індивідуальних відмінностей за рисами "Великої п'ятірки".

Коли ж дослідники намагалися використати генетичну інформацію для прогнозування характеру окремих людей у контрольних групах, вона дозволила пояснити менш як 4% варіацій особистісних рис.

Таким чином, гени справді впливають на схильність людини до певних характеристик, але їхнього внеску недостатньо, щоб скласти точний психологічний портрет конкретної особи.

"Якщо ми хочемо дізнатися про особистість конкретної людини, генетика тут не надто перспективний шлях. Ми можемо просто виміряти риси характеру й отримати дуже чітку картину -- гени до цього нічого не додадуть", -- пояснив Нівард Science Alert.

За його словами, значення генетичних досліджень полягає насамперед у тому, що вони дозволяють вивчати взаємозв'язки між особистістю та іншими характеристиками великих груп людей.

Навколишнє середовище має величезне значення.

Щоб відокремити генетичний вплив від впливу середовища, науковці порівнювали між собою рідних братів і сестер, а також різнояйцевих близнюків, які зростали в одному сімейному середовищі, але успадкували різні комбінації генів.

Дослідження виявили, що генетичні впливи, які спостерігалися в родинах, в цілому нагадують ті, що були зафіксовані серед осіб, які не пов'язані генетично. Це свідчить про дійсний генетичний внесок у формування особистості.

Одночасно вчені підкреслюють, що генетичні фактори пояснюють лише невелику частину різниць між людьми. На розвиток особистості значною мірою впливають умови існування, культурні особливості, соціальне оточення та інші чинники.

Важливим аспектом виявилася доброзичливість. Генетичні фактори, які з нею пов'язані, суттєво варіювалися в залежності від вивчених груп.

Згідно з думкою Ніва́рда, це явище може бути зумовлене не лише різними підходами до оцінювання, але й реальними культурними та віковими аспектами. Адже доброзичливість може виявлятися через такі якості, як доброта, чуйність, співпраця, чесність та уважність до оточуючих, і їхня значимість може суттєво варіюватися залежно від культурного контексту.

Що сприяє формуванню особистості?

Вчені вважають, що отримані результати можуть сприяти глибшому розумінню зв'язків між особистісними рисами та різними аспектами людського існування.

Зокрема, дослідники виявили генетичні взаємозв'язки між екстраверсією та можливістю зараження COVID-19 на початкових етапах пандемії. Одним із можливих пояснень цього явища є те, що особи з екстравертованим характером зазвичай підтримують більше соціальних взаємодій.

Раніше вчені виявляли зв'язки між особистісними рисами та політичними вподобаннями, зокрема, схильністю до участі у виборах. Також досліджували взаємозв'язок між характеристиками особистості та тривалістю життя.

Одночасно автори підкреслюють, що ці закономірності функціонують переважно на рівні великих колективів і не свідчать про можливість точної прогнози поведінки окремої особи на основі її генетичного профілю.

Дослідження, яке проводив психолог Тед Шваб з Університету штату Мічиган, було надруковано в журналі Nature. Серед співавторів цього дослідження — психолог Елліот Такер-Дроб з Університету Техасу в Остіні та генетичний епідеміолог Мішель Нівард з Брістольського університету.

На думку Ніва́рда, результати важливі передусім як доказ того, що генетика є лише одним із чинників формування особистості.

"Я би щиро не хотів, щоб люди дійшли до висновку, що генетика безповоротно визначає їхній характер, або що індивідуальність можна оцінити лише за допомогою геномних даних," -- зазначив вчений.

Нагадаємо, що приблизно 2% світового населення мають генетичну рису, яку експерти вважають справжньою суперсилою. Проте, як зазначає лікар, цей феномен має значний недолік, пов'язаний із впливом ультрафіолетового випромінювання.