Глаголєви: родинні вулиці столиці України. Часина 5

Вулиця Родини Глаголєвих знаходиться в районі Сирець, який є частиною Шевченківського району Києва. Її було зведено в 1950-х роках на місці колишнього Сирецького концтабору. Спочатку вулицю називали Новою, але згодом її перейменували на честь академіка Грекова, який досліджував Київську Русь і брав участь у формуванні радянського історичного наративу про "три братні народи". У 2022 році вулиця отримала нову назву на честь родини Глаголєвих, що має глибоке символічне значення. Олександр та Олексій Глаголєви, священники православної церкви, рятували євреїв спочатку від погромів, організованих чорносотенцями, а згодом і від нацистів, у тому числі від потрапляння до Сирецького концтабору.

Олександр Глаголєв був видатним богословом і поліглотом. Його знання охоплювали вісімнадцять мов, серед яких були санскрит, фарсі та давньоєврейська — це вражаючий талант, навіть для академічних діячів. Він здобув освіту в Київській духовній академії, де успішно захистив дисертацію на тему старозавітної ангелології. Пізніше він став професором цієї академії, викладаючи на кафедрі єврейської мови та біблійної археології. У 1907 році в академії відбулися перші вибори ректора, адже до цього призначення відбувалися за рішенням. Глаголєва обрали на цю посаду, проте Святійший Синод не затвердив його кандидатуру, оскільки прагнув бачити на чолі закладу представника чернечого духовенства, а Глаголєв уже був одружений та виховував дітей.

Рекламное сообщение

Изображение: vechirniy.kyiv.ua

Священник Олександр Глаголєв був професором та знав 18 мов.

У 1905 році священик Глаголєв, спільно з колегою, організував хресний хід, щоб протистояти єврейському погрому в київському районі Поділ. Вийшовши з хрестом та хоругвами перед натовпом, він став на захист невинних. На той час він уже був ієреєм у храмі Святого Миколи Доброго на Подолі, який пізніше був зруйнований радянською владою в 1930-х роках. Деякі з погромників впізнали в ньому свого духовного наставника, що допомогло зупинити насильство. Глаголєв також активно виступав у сумнозвісній справі Бейліса, де київського єврея звинуватили у ритуальному вбивстві 12-річного хлопчика. Слідство запросило його як експерта з юдейських ритуалів, і він підтвердив, що Мойсеїв закон забороняє проливати людську кров та вживати її в їжу, тим самим спростувавши звинувачення в "кривавому наклепі". У контексті антисемітських настроїв, підтримуваних Російською імперією, це був вчинок справжньої мужності.

Глаголєв був добре знайомий з родиною Булгакових, вінчав Михайла Булгакова з його першою дружиною і став прототипом отця Олександра з роману "Біла гвардія". Дисертацію Глаголєва досі зберігають в Літературно-меморіальному музеї Булгакова.

На початку 1930-х років, під час масштабної кампанії проти церкви в СРСР, Глаголєва виселили з його житла. Він був змушений оселитися в крихітній кімнаті на сходах, що вели до дзвіниці Варваринської церкви. Незабаром його заарештували за безпідставним звинуваченням у причетності до "Істинно-Православної Церкви" — підпільного релігійного руху, пов’язаного з тими, хто підтримував митрополита Петроградського Йосифа і відмовлявся прийняти компромісну політику щодо радянської влади. Глаголєв провів півроку в Лук'янівській в'язниці, але його випустили, ймовірно, через брак доказів. Після цього він продовжив служити в храмі Миколи Набережного, проте не зміг пережити період Великого Терору. У 1937 році його знову затримали і відправили назад до Лук'янівської в'язниці — цього разу за нібито участь у вигаданій "фашистській організації священиків". Глаголєва допитували 18 разів, змушуючи його годинами стояти з закинутою головою — це була звична практика катування НКВС тих часів. Священик загинув у в'язниці. Через 80 років, у 2019-му, Священний Синод Української Православної Церкви визнав його священномучеником.

Фото: Історична правда

Олександр Глаголєв з родиною

У Олександра Глаголєва було троє нащадків; його старший син, Олексій, обрав шлях батька.

Олексій Глаголєв, перед початком Другої світової війни, здобув дві освіти, поєднуючи вивчення науки та релігії. Спочатку, після закінчення гімназії, він навчався богослів'ю в Київській духовній академії, де залишався до її закриття в 1924 році. Пізніше, у віці 35 років, він завершив навчання на фізико-математичному факультеті Київського педагогічного інституту.

У 1930-х роках Олексій Глаголєв, як і його батько, став жертвою репресій, але йому вдалося уникнути загибелі в цих жахливих умовах. У 1932 році його заарештували за підозрою в "контрреволюційній діяльності", але тривалість ув'язнення була досить короткою — ймовірно, через відсутність достатніх доказів. Втім, звільнення не принесло йому повної реабілітації: радянська влада позбавила його виборчих прав через те, що він був сином "служителя культу". Статус "лишенця" накладав обмеження не лише на голосування, а й забороняв обіймати відповідальні посади, зобов'язував платити підвищені податки, позбавляв права на пенсію та допомогу з безробіття, а також надавав продуктові картки найнижчої категорії. Найгірше для Глаголєва полягало в забороні на отримання вищої освіти. Лише в 1936 році, після скасування поняття "лишенців" новою Конституцією СРСР, він зміг вступити до Київського педагогічного інституту. Протягом цього часу йому доводилося працювати на різних посадах, починаючи від охоронця дитячого садка і закінчуючи робітником на фруктовому заводі.

Рекламное сообщение

З початком німецької окупації України Глаголєв почав шукати можливість висвячення. Знайшов її у Кременці - це місто було важливим духовним центром Волині. Після цього почав служити у Покровській церкві на Подолі. Саме там він розгорнув діяльність із порятунку євреїв в окупованому Києві: виписував їм довідки про хрещення зі слов'янськими іменами, які були для гестапо доказом неєврейського походження. Окремих вже виявлених та переслідуваних євреїв Глаголев ховав у церкві, на дзвінниці, та, разом із дружиною Тетяною, у напівпідвальному приміщенні власного будинку. Там, зокрема, два роки прожила Ізабелла Міркіна з донькою Іриною. У квітні 1942-го Глаголєв чи не єдиний з київських священників відмовився проводити урочисту службу в день народження Гітлера. Протягом окупації кілька разів зазнавав побиття від нацистів за різні акти непокори.

Image source: cdiak.archives.gov.ua

Отець Олексій Глаголєв проводив богослужіння в Покровському храмі, розташованому на Подолі.

Після вигнання німецьких військ він працював у кількох церквах Києва, стикаючись із переслідуваннями з боку КҐБ через те, що був сином "ворога народу". Його постійно переводили з одного храму в інший, не даючи можливості створити власну парафію. У 1963 році він домігся перегляду справи свого батька та його реабілітації. Помер у Києві в 1972 році. Через двадцять років, у 1992-му, ізраїльський інститут Яд Вашем визнав його та його дружину "Праведниками народів світу" за їхню відвагу у порятунку євреїв під час Голокосту. Це звання також отримала родина його брата Сергія, який брав участь у бойових діях під час Другої світової війни, а його дружина разом із сестрами прихистила київських євреїв.

У 2002 році, на честь століття від дня народження Олексія Глаголєва, на фасаді Києво-Могилянської академії була встановлена меморіальна табличка, що вшановує пам'ять священиків Олександра та Олексія.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

Київська "сімейна топоніміка" налічує 15 родин, які, незважаючи на різноманітність епох, професій та релігійних переконань, зробили вагомий внесок у формування Києва як інтелектуального, культурного та духовного центру. Це відбувалося в умовах, коли державна влада — будь то імперська чи радянська — проявляла байдужість або навіть активно перешкоджала розвитку міста. Деяких меценатів переслідували за їхню щедрість, науковців — за їхні відкриття, священиків — за їхню віру, а мовознавців — за їхню мову. Проте інші родини, або ж навіть члени однієї родини, змогли досягти успіху в таких складних умовах. Дехто з героїв цієї історії загинув у засланні, тоді як інші досягли високих посад, ставши академіками чи депутатами. Проте всі вони вважали Київ своїм домом, і їхнє життя було невід'ємно пов'язане з історією міста.