Математик розвіяв ключовий міф про Парфенон: цей давній храм залишався цілим протягом двох тисячоліть.

Парфенон, який слугує основним храмом стародавніх Афін і присвячений богині Афіні, вважається одним з найзначніших архітектурних досягнень в історії людства. Однак, його вплив на свідомість людей не є таким, як це вважалося раніше.

Протягом понад двох тисяч років вчені та поціновувачі мистецтва стверджували, що ледь помітні вигини цієї давньогрецької споруди були спеціально створені для компенсації оптичних ілюзій, які в іншому разі порушили б чистоту ліній будівлі, пише Royal Society Open Science.

Однак нещодавній аналіз свідчить про протилежне. Провівши детальне дослідження та складне комп'ютерне моделювання, математик з Оксфордського університету Ален Горієлі дійшов висновку, що ці ілюзії -- це лише ілюзії.

"Парфенон -- це не просто будівля на афінському Акрополі. З плином століть він став втіленням античності, своєрідним посудом, у який наступні покоління вкладали свої уявлення про досконалість", -- пише автор дослідження.

Твердження про те, що архітектурні рішення Парфенона були спрямовані на корекцію оптичних ілюзій, виникли приблизно через 400 років після завершення його будівництва. Вірогідно, першим, хто підняв це питання, був римський архітектор Вітрувій, що жив у I столітті до н. е. Він звернув увагу на тонкі вигини колон і коригування пропорцій, які мали на меті усунути враження увігнутості. Особливо Вітрувій акцентував увагу на стилобаті (основі) храму: його краю мають легкий вигин до центру, що компенсує візуальне сприйняття провисання. Пізніше теоретики архітектури розвинули цю концепцію, пояснюючи появу різноманітних візуальних спотворень впливом світлових ефектів.

У своїй дослідницькій праці Горієлі розглянув чотири ключові міфи, що стосуються архітектурних характеристик Парфенона. Використавши масштабне комп'ютерне моделювання, він підтвердив свої висновки: жодне з зазначених явищ фактично не спостерігається при огляді Парфенона. Хоча такі ефекти, як опуклість колон, дійсно існують, відхилення в 1,8 см майже не помітні, якщо дивитися на будівлю з типової відстані.

Горієлі висловлює думку, що ці та інші спотворення були заплановані з ціллю, яка є набагато простішою: можливо, вигнуті форми основи сприяли уникненню накопичення дощової води або ж просто краще відповідали естетичним смакам давніх греків.