У Луцьку був створений медичний трактат про чуму XVI століття: ось що відомо.

Протягом різних періодів і етапів розвитку людства, люди зазнавали страждань від бідності та хвороб. Однією з найжахливіших і найзагрозливіших епідемій у світовій історії була "чорна смерть" (лат. atra mors) — чума, відома також під назвами pestis, morowe powietrze, дżума, mor (польською) та моровоɛ повѣтрɛɛ (староукраїнською).

Початок свого поширення хвороба отримала в монголо-китайському прикордонні в XIV столітті, і незабаром вона охопила величезні території. У 1482 році недуга досягла Польського королівства, яке межувало з Волинню та Луцьком. Чуму занесли до Малопольщі з сучасної Угорщини. У наступному році, 1483, епідемія забрала багато людських життів. Зображення аптеки — мініатюра з Tacuinum sanitatis, середньовічного трактату про здоров’я, датована XIV століттям.

Епідемію невідомої хвороби, про яку згадує "Хроніка Мєховіта", було зафіксовано ще у 1389 році. Вона охопила Королівство Польське та Чеську землю. Хоча кількість жертв була значно меншою, ніж у пізніші часи, особливо тяжкими наслідками для міст України чума стала в другій половині XVI століття, коли ці території ще належали до Великого князівства Литовського. На мініатюрі XV століття зображено єретиків, які поклоняються дияволу в образі козла, а над ними пролітають відьми, що прямують на сатанинський шабаш. Це метафоричне зображення ілюструє причини епідемії чуми.

Згадки про "моровоɛ повѣтрɛɛ" в Луцьку документально зафіксовано на початку червня 1564 року. Польський король та великий князь литовський Сиґізмунд Авґуст подарував луцьким ремісникам кравецько-кушнірського цеху новий привілей.Портрет Сигізмунда Августа авторства Яна Матейка

Документ змістом не лише переповідав цеховий статут, а й дочасно, до офіційного переобрання цехмістра, дозволяв кравцям та кушнірам визначити з-посеред себе очільника. Причина такої поспішної елекції найголовнішого полягала в тому, що "...з Божɛго допущɛнъя повɛтърɛɛ в мɛстɛ Луцъкомъ было на ωнъ часъ, листы, привилья ихъ погинули. Фɛдка Пашъковича, котории над ними цɛхъмистромъ старшимъ былъ, бо и самъ змɛр и увɛс дом ɛго, жона и дɛти помɛрли".Привілей міщанам луцьким цеху кравецького і кушнірського на підтвердження їм деяких вольностейта обрання з-посеред них цехмістра в часі чуми у місті Луцькому. Сторінка з Литовської метрики

З тексту цього привілею можна зрозуміти, що монарх вважав чуму нещастям, яке, на його думку, було "допущене" до Лучеська через божественну волю. Варто відзначити, що подібне сприйняття епідемії існувало не лише у Луцьку ранньомодерного періоду, а й у свідомості багатонаціонального суспільства Речі Посполитої в цілому.

Досліджуйте далі: Статуси ремісників: історичний огляд маґдебурзького Луцька.

Дослідження сприйняття епідемії серед мешканців українських, польських та литовських міст базується на польськомовних медико-історичних і філософсько-теологічних стародруках, що датуються кінцем XVI - початком XVII століття. Серед цих праць особливу цінність має трактат "Наука про чуму, на чотири книги розкладена" авторства Петра Умястовського з Климонт, виданий у Кракові у 1591 році. Ця книга, що містить важливу інформацію з філософії та медицини, є ретельно структурованим дослідженням теми чумної епідемії.

Інший трактат носить назву "Рецепт для душі та тіла від чуми", в якому зібрано мудрість зі Святого письма та настанови досвідчених медиків. Цей твір був опублікований на користь народних мас під патронатом князя Гієроніма Поводовського, каноніка з Познані. Художник Пітер Брейгель Старший створив своє знамените полотно "Тріумф смерті" в 1560-х роках.

Передмова до останнього видання, а також сама книга «Наука про чуму», розділена на чотири частини та написана Петром Уміастовським із Климонта, була старанно описана в контексті філософії та медичних знань доктора. Цей текст був складений у Луцьку, датований 12 вересня 1589 року від Різдва Христового. У вступі автор підкреслює важливість медицини, зазначаючи, що "медична наука, серед інших божественних дарів, є великим і шанованим даром".

Досліджуйте далі: Втікання як спосіб уникнути чуми на Волині чотири століття тому.

Ґієронім Поводовський, автор ще однієї роботи, що стосується чумної епідемії, під назвою "Рецепт для душі та тіла...", виступав із радикально протилежними поглядами щодо ролі медицини в порівнянні з висновками Петра Умястовського. Четвертий вершник Апокаліпсису. Фрагмент шпалери з серії "Анжерський апокаліпсис", створеної Миколаєм Батая, приблизно в період між 1373 і 1387 роками.

Лікування хвороб залежить не стільки від лікарів, скільки від священників; не лише від фізичних ліків, а й від духовних. Христос зцілив сліпого, використавши глину, яка, здавалося б, мала б навпаки — осліпити. Отже, ми не можемо передбачити, яку хворобу Бог на нас пошле, але є церковне правило: лікарі не повинні в першу чергу лікувати хворих медикаментами, а спочатку звертатися до Бога через покуту, – зазначав автор. Захисне спорядження лікаря (репліка з початку XVII століття) виставлено в лікарні «Нотр-Дам а-ля-Роз» у Лессіні, Бельгія. Маска у формі носа заповнювалася травами та оцтом, щоб маскувати неприємний запах трупа або уникнути зараження. Дерев'яна паличка використовувалася для підняття одягу хворих.

У передмові Петро Умястовський ставив чуму в перелік найстрашніших кар людства. Мор у цьому списку фігурував поряд з голодом та війнами, які "Бог до нас підпускає, і бич до бича, кару до кари дає". Автор дякував Богу за те, що сам не хворів. Виконуючи обов'язок перед своєю професією, дослідник і написав означену книгу, "аби люди порятунок якийсь мали, і як бидло нерозумне не гинули, Богу за те дякуючи".Витяги з книги Recepta duszna i cielesna przeciw powietrzu morowemu. На екземплярі, що зберігається у Національній бібліотеці імені Оссолінських, невідомий зробив від руки малюнок з духовною особою і чорними солярними (сонячними) плямами

Відображаючи загальні настрої суспільства Речі Посполитої, Петро Умястовський втілював образ смерті. У свідомості автора та людей ранньомодерної епохи це була "страшна рогата істота, яка не одного своїми гострими рогами безжально позбавила життя". Ганс Гольбейн Молодший. Танець смерті, XVI століття.

Важливим аспектом "Науки про чуму..." є те, що, поряд із алегоричними уявленнями про хворобу та трактуванням чуми як наслідку людських гріхів, Умястовський детально і системно розглядав захворювання з медичної перспективи. Він спирався не лише на власний досвід і спостереження, а також на досягнення медицини епохи Античності та Середньовіччя.

Читати ще: За що Луцьк спіткала Божа кара 400 років тому

Класифікуючи хвороби, автор виділяв чуму в окрему категорію, зазначаючи: "Коли в певній місцевості [хвороба] має обмежене поширення, її називають ендемією, що походить з грецької. Якщо ж [хвороба] поширюється в кількох країнах або містах і не є смертельною, вона отримує назву епідемії. Проте, якщо інфекція вражає людей призводячи до їхньої смерті, така недуга іменується чумою". На карті, що ілюструє історію та розповсюдження Чорної смерті в світі, можна побачити докладні відомості з ХІХ століття.

Дослідник подав і дефініцію мору: "Чума - то ніщо інше, як хвороба посполита, що трапляється в багатьох краях, королівствах, в князівствах поширюється, смертельною є і дуже заразливою, ... посеред інших хвороб заразливих, найбільш небезпечною є".

Петро Умястовський був зятем придворного лікаря князів Острозьких, професора медицини Раймундуса Каркасона. Після смерті свого тестя він успадкував медичні видання та лікарські інструменти.

Оксана ШТАНЬКО может быть представлена как Оксана, фамилия которой — ШТАНЬКО.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу