Наука під покровом Кремля: як дочері Путіна та представники його режиму публікують свої роботи в провідних західних наукових виданнях, незважаючи на накладені санкції.

Відомо, що у російського диктатора Володимира Путіна є дві дорослі доньки, проте менш відомим є те, що обидві з них займаються науковою діяльністю. Ще менш популярною є інформація про те, що, незважаючи на санкції з боку цивілізованого світу, Марія Воронцова та Єкатєріна Тіхонова продовжують публікувати свої роботи в престижних наукових журналах США, Великої Британії, Німеччини та Швейцарії після 2022 року. Їхні дослідження також індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах, таких як Scopus, яка має власників у Нідерландах та Великій Британії.

Вже були опубліковані матеріали про те, як російські наукові організації знаходять способи обійти санкції. Тепер команда дослідників Аналітичного центру "Дослідження фейків та пропаганди в російській науці" Сумського державного університету представить, яким чином окремі особи, що підпадають під санкції і мають зв'язки з авторитарним режимом Росії, здійснюють такі обходи.

Наше нове розслідування отримало назву "Огидна вісімка", оскільки воно фокусується на восьми відомих російських науковцях. Усі ці особи підпадають під санкції, введені США, ЄС, Швейцарією або Великою Британією. Крім того, вони продовжують публікувати свої роботи в шанованих наукових журналах, незважаючи на введені проти них персональні обмеження.

Академічні доньки диктатора

Дочки Володимира Путіна, Марія Воронцова та Єкатерина Тіхонова, потрапили під санкції, введені Сполученими Штатами, Європейським Союзом та Швейцарією.

Старша донька, Марія Воронцова, яка працює як ендокринолог і генетик, активно керує державними ініціативами з бюджетом у мільярди гривень. Дослідники та журналісти-розслідувачі відкрито вказують на зв'язок її наукових інтересів із прагненням кремлівського лідера до довголіття: Воронцова фактично веде напрямок генетичних досліджень і розробок, спрямованих на уповільнення процесів старіння, щоб продовжити молодість її батька. Незважаючи на санкції, вона має публікації у відомому міжнародному науковому журналі Springer Nature (саме це видавництво є автором престижного журналу Nature) та в швейцарському науковому холдингу MDPI.

Молодша донька російського лідера Єкатєріна Тіхонова керує фондом "Іннопрактика" та Центром штучного інтелекту Московського державного університету. Ці організації отримують значні фінансові ресурси з державного бюджету для розробок з подвійним призначенням, включаючи алгоритми для безпілотних літальних апаратів і технології радіоелектронної боротьби.

Діяльність структур, які вона очолює, стала вагомою причиною для введення персональних санкцій з боку Західних країн проти російського ВПК. 6 квітня 2022 року Міністерство фінансів США вказало на Тіхонову як на технічного керівника, чия робота підтримує уряд Росії та оборонну промисловість. Проте, це не заважає, наприклад, американському видавництву Allerton Press публікувати її наукові статті.

Рекордсмен з Курчатовського інституту

Міхаїл Ковальчук, який вважається "науковим ideologом" чинної влади, є також братом Юрія Ковальчука, якого часто називають "особистим фінансистом Путіна". Він потрапив під санкції Великої Британії через свою участь у керівництві важливими секторами економіки Росії, зокрема в "Сбербанку", а також за активну підтримку путінського режиму.

Ковальчук очолює Національний дослідницький центр "Курчатовський інститут" — провідну установу в галузі ядерної фізики в Росії, яка отримує значні фінансові вливання для проведення досліджень у таких напрямках, як фізика, біотехнології, генетика та проєкти з подвійним призначенням.

Ці видання виходять з-під пера таких великих компаній, як британські IOP Publishing та International Union of Crystallography. Але це не все: Міхаїл Ковальчук продовжує виконувати функції головного редактора у журналах Crystallography Reports та Nanobiotechnology Reports, які поширюються західним видавництвом Springer Nature.

Гвинтики ВПК та гауляйтери від науки

Інші учасники "вісімки" — це керівники високого рівня, які відповідають за координацію військових досліджень та культурного впливу Росії.

Владімір Літвіненко — колишній науковий керівник кандидатської дисертації Володимира Путіна, а також незмінний керівник його виборчих кампаній у Санкт-Петербурзі. Він є доларовим мільярдером та ректором Гірничого університету в Санкт-Петербурзі, який слугує важливим центром підготовки кадрів для військово-промислового та ресурсодобувного секторів Російської Федерації.

Літвіненко офіційно знаходиться під санкціями Сполучених Штатів. Проте це не завадило йому у 2025 році опублікувати наукову статтю в міжнародному рецензованому виданні Antarctic Science, яке виходить під егідою Cambridge University Press.

Владімір Бєспалов є головою Російського наукового фонду і підпадає під санкції США. Його професійна діяльність зосереджена на мікроелектроніці та IT-технологіях подвійного призначення для Міністерства оборони Російської Федерації. Бєспалов займається питаннями обходу санкцій, імпортозаміщення і забезпечення російських збройних сил необхідними елементами та технологіями. Після введення санкцій він опублікував ряд статей у журналах Pleiades Publishing та швейцарського MDPI.

Андрій Поляков є керівником Інституту історії матеріальної культури при Російській академії наук. Він підпадає під санкції Європейського Союзу. У офіційних документах ЄС зазначається, що його діяльність сприяє політиці Росії, яка має на меті утримання окупованих українських територій, культурну експропріацію та інтеграцію захоплених регіонів до російської правової та наукової системи, що ставить під загрозу суверенітет і незалежність України. Незважаючи на це, у липні 2026 року видавництво Springer Nature все ж опублікувало його статтю в журналі Nature Communications.

Кірілл Сіпало -- гендиректор Центрального аерогідродинамічного інституту імені професора М. Жуковського (ЦАГІ). Під санкціями США. ЦАГІ є головною науково-дослідною організацією РФ у галузі авіації та гідроаеродинаміки. Як очільник ключової установи оборонно-промислового сектору, він відіграє безпосередню роль у реалізації державних програм РФ з мілітаризації науки та забезпечення повітряно-космічних сил держави-агресора. Однак його статті публікують світові гіганти та фундаментальні платформи академічної науки -- як, наприклад, британсько-нідерландське Elsevier та American Physical Society.

Ніколай Рогалев -- ректор Московського енергетичного інституту. Під санкціями ЄС. Університет під керівництвом Рогалева виконує науково-дослідні та конструкторські розробки на замовлення державних корпорацій і військових відомств РФ, сприяючи адаптації економіки та інфраструктури до умов війни. З моменту потрапляння під санкції має статті у тому ж таки Elsevier.

Трохи публікаційної аналітики

Після 2022 року ця "вісімка" опублікувала 76 статей. Повний список можна знайти у наведеному нижче документі. Хоча ця вибірка не є репрезентативною, вона демонструє, хто є публікаторами цих авторів.

Почнемо з видавництв. На жаль, у цьому переліку присутні майже всі світові лідери, причому представляють вони не Китай чи Індію, а Європу і США.

Безсумнівним фаворитом серед наукових видань є група Pleiades, яка займає 59% ринку, а її журнали публікує компанія Springer Nature. Значну частину публікацій (17%) контролює MDPI, що базується в Швейцарії. У цьому списку також представлені такі видавництва, як Elsevier (Нідерланди, Велика Британія), Frontiers (Швейцарія), International Union of Crystallography (США, Велика Британія), Cambridge University Press (Велика Британія), IOP Publishing (Велика Британія), APS (Американське фізичне товариство, США), IEEE (США) та Taylor & Francis (Велика Британія).

Якщо проаналізувати дані по країнах, можна побачити, що США безумовно займає перше місце завдяки Pleiades, отримуючи 57% обсягу. На другому та третьому місцях розташувалися Швейцарія (19%) та Велика Британія (15%).

Що буде далі?

Сам по собі факт публікації не свідчить про порушення санкцій. Проте існує ряд нюансів, які потрібно враховувати.

Наукові статті можуть бути двох категорій: традиційні, де витрати несе читач, та ті, що публікуються у відкритому доступі. У випадку відкритого доступу автор покриває витрати на публікацію та рецензування, або ж ці витрати часто покривають університети, грантодавці чи державні організації. Існують також журнали, які не стягують жодних плат за публікацію чи читання.

І ось тут починається найцікавіший момент. У нашій вибірці більшість публікацій фінансувалися авторами або їхніми організаціями — вартість відкритого доступу до статей для читачів починається від 2500 доларів. Виходить, що західні видавництва отримують кошти безпосередньо від осіб, які потрапили під санкції, їхніх інститутів або ж від російських державних грантів? А банки без проблем обробляють ці платежі? Якщо оплата проходила через американську чи британську банківську систему, це вже яскраве порушення санкцій.

Також важливо врахувати, які саме послуги пропонували видавництва авторам з Росії, які підпадають під санкції, у сфері рецензування, а також чи мали вони юридичне право на такі дії.

Зокрема, розрізняють два види рецензування. Одна справа -- прочитати готову статтю і вирішити, чи публікувати її. Інша -- допомагати авторові вдосконалювати роботу, надаючи змістовні зауваження. Другий варіант може потребувати спеціального дозволу, і він часто не передбачений санкційними правилами США. Європейські видавництва Elsevier, Cambridge University Press та MDPI мають філії в США. Якщо будь-хто з працівників цих філій або громадянин США був долучений до рецензування таких статей, це є порушенням санкційного режиму.

Вражаючий приклад Ковальчука: він також продовжує виконувати обов'язки головного редактора двох журналів, що входять до складу групи Pleiades.

Усе це відкриває для видавців-порушників прямий "портал у санкційне пекло". Чи відкриється він? Щоб з'ясувати це, ми діємо за чітким планом:

Аналітичний звіт: Підготовка перекладу результатів дослідження на англійську мову.

* Запити до видавництв: Спільно з Міністерством освіти і науки ми відправляємо офіційні листи-запити до всіх видавництв, що порушують правила.

* Відповідь держав: Аналізуємо коментарі видавців та через Міністерство закордонних справ передаємо зведену інформацію урядам країн-партнерів.

* Скарги регуляторам: Готуємо офіційні скарги до санкційних органів: OFAC (США), OFSI (Велика Британія), Єврокомісії (ЄС) та SECO (Швейцарія).

У наступній статті ми поділимося відповідями видавців та підсумками цієї кампанії.