Вулканічне виверження Кікаї-Акахоя: Вплив на людство - наукові новини 2026 року

Вулканічне виверження, яке сталося приблизно 7 300 років тому поблизу японського узбережжя, призвело до значних руйнувань і змусило доісторичні громади змінити свої звички. Проте нові наукові дослідження показують, що деякі з тих, хто вижив, змогли адаптуватися до цієї катастрофи набагато ефективніше, ніж це було попередньо оцінено.

Виверження вулкана Кікаї-Акахоя сталося близько 5250 року до н. е. поблизу південно-західної Японії, пише Science Alert.

За індексом вулканічної вибуховості (VEI) воно досягло 7-го рівня, що ставить його в ряд найпотужніших вулканічних подій в історії. Виверження спричинило потужні землетруси та гігантські цунамі, а потім покрило великі території вулканічним попелом.

Згідно з висловлюваннями археолога Пітера Джордана з Лундського університету в Швеції, ця катастрофа, ймовірно, призвела до серйозних наслідків, і мешканці прилеглих територій майже не мали можливості підготуватися до неї. Вчені вже тривалий час обговорюють тривалі наслідки цього виверження, починаючи з моменту, коли в 1970-х роках були вперше знайдені його свідчення.

У рамках нового дослідження було вивчено 540 археологічних зразків, які походять з різних частин Японії і датуються періодом приблизно від 8 000 до 6 500 років тому. Серед знайдених матеріалів були вугілля та кістки тварин, що дало можливість науковцям провести порівняння людської діяльності до та після вулканічного виверження, використовуючи метод радіовуглецевого датування.

Дослідження виявили, що окремі території, що знаходяться поблизу вулкана, протягом тривалого періоду не могли бути освоєні людьми. У той же час, інші громади адаптувалися, освоїли нові вміння та змінили свої методи отримання їжі та ресурсів.

"Ця трагедія призвела до великих людських втрат," - підкреслив археолог Енріко Крема з Кембриджського університету. Однак ті, хто залишився живими, були змушені мігрувати, створюючи нові соціальні зв'язки та розвиваючи альтернативні види економічної діяльності. В деяких громадах з часом вдалося досягти процвітання в нових обставинах.

Дослідники також виявили, що чисельність мисливців-збирачів культури Джомон на півдні Кюсю -- острова, найближчого до місця виверження, -- можливо, вже зменшувалася ще до катастрофи. Водночас громади на півночі Кюсю зростали, і ця тенденція збереглася й після виверження. Отримані дані свідчать про те, що частина населення, ймовірно, втекла з постраждалих районів і оселилася далі на північ.

Морські екосистеми, судячи з усього, відновилися відносно швидко. Це, ймовірно, спонукало доісторичних людей, які переселилися вглиб материка, повернутися до узбережжя та освоїти нові способи життя, засновані на морських ресурсах.

"Навіть у найнеможливіших ситуаціях у тих, хто вижив, та у спільнот є вибір, хай навіть обмежений", -- пояснив Джордан. Він додав, що людям доводилося приймати рішення, співпрацювати та створювати нові соціальні мережі, щоб пристосуватися до обставин.

Виверження, ймовірно, також мало вплив на території, які знаходяться далеко від вулкана. Наприклад, у регіоні затоки Ісе спостерігалося припинення зростання населення, а в окремих місцях навіть відбулося його зменшення. Дослідники вважають, що викликане виверженням тимчасове охолодження клімату або інші зміни в атмосфері могли бути причинами цього зниження.

Іншим можливим поясненням є питання запасів їжі. Вулканічний попіл, що покрив пасовища, міг негативно вплинути на популяції оленів і диких кабанів. Тварини, які змушені були харчуватися в таких умовах, могли зазнати серйозного зносу зубів, що, в свою чергу, могло скоротити їхній життєвий цикл та зменшити важливе джерело харчування для людських спільнот.

Це дослідження надає глибше розуміння реакцій доісторичних суспільств на серйозні природні катастрофи. Незважаючи на те, що виверження вулкана Кікаї-Акахоя призвело до знищення населених пунктів і значних втрат серед населення, археологічні свідчення вказують на те, що залишилися в живих могли адаптуватися, змінити свою економічну діяльність і створити нові громади.