У 1945 році в Ісландії були введені люпини з метою відновлення ґрунтів, але результати виявилися несподіваними.

Сьогодні ця рослина є одним із найбільш складних інвазивних видів в нашій країні.

Аляскинський люпин, який був імпортований до Ісландії понад вісімдесят років тому з метою боротьби з ерозією ґрунтів, сьогодні вважається одним з найпоширеніших інвазивних видів в країні. Дослідження вчених показали, що ця рослина сприяла відновленню деградованих територій. Проте, разом з цими позитивними наслідками, люпин почав витісняти місцеві рослини та змінювати цілі екосистеми. Про це повідомляє видання Times Of India.

Як зазначено, аляскинський люпин (Lupinus nootkatensis), що щорічно розцвітає фіолетовими квітами в Ісландії, став одним із найпомітніших природних символів для відвідувачів країни. Проте привабливі пейзажі приховують певні суперечності.

Цю рослину було імпортовано з метою відновлення деградованих ґрунтів, проте наразі екологи вважають її одним з найнебезпечніших інвазивних видів у державі. Дослідники стверджують, що випадок люпину ілюструє, як здавалося б, екологічно обґрунтовані рішення можуть призводити до несподіваних і тривалих наслідків.

Як аляскинський люпин з'явився в Ісландії

Фіолетові квіти аляскинського люпину є природними для узбережжя Аляски та частини західної Канади. У дослідженні, опублікованому у 2018 році в журналі Frontiers in Plant Science, йдеться, що цей вид завезли до Ісландії у 1945 році, щоб боротися з ерозією ґрунтів і сприяти відновленню лісів.

У той період, через вирубку лісів, вулканічні виверження та надмірне пастьби тварин в Ісландії, значна частина місцевих рослин зазнала виснаження, а ґрунти стали надзвичайно схильними до ерозії.

У проведеному дослідженні дослідники проаналізували території, на яких люпин займав різні відсоткові площі: 0%, 10-50% та 51-100%. Це стосувалося вересових пустищ, лісових масивів і лугових угідь. Вони застосували парні та середні методи порівняння для вивчення змін у видовому різноманітті, кількості видів і структурі рослинних спільнот.

Вчені з'ясували, що в умовах великої щільності люпину спостерігається значне зменшення біорізноманіття в вересових екосистемах та лісових масивах. Крім того, кількість видів на вересових пустищах поступово зменшується в міру збільшення площі, яку займає ця рослина.

Модель розповсюдження цього виду вказала, що в даний час близько 13,3% території Ісландії підходять для росту люпину, а до 2061-2080 років ця площа може зрости більш ніж удвічі.

Оскільки ця рослина здатна фіксувати атмосферний азот, вона збагачує бідні ґрунти поживними речовинами, а завдяки потужній кореневій системі запобігає ерозії. Саме ці властивості зробили люпин перспективною рослиною для відновлення непридатних земель.

Відновлювальний процес супроводжувався несподіваними втратами.

Хоча ця рослина сприяла відновленню деградованих ґрунтів, дослідники виявили, що її швидке розповсюдження стало впливати на екосистеми в районах, що значно перевищують території, де вона була спочатку посаджена.

Як зазначається у дослідженні, густі зарості люпину змінюють склад ґрунту, насичуючи його азотом. Для деяких рослин це корисно, але більшості місцевих видів, які пристосувалися до життя на бідних на поживні речовини ісландських ґрунтах, виживати стає значно складніше.

Вчені провели дослідження вересових пусток, лісових масивів та луків і встановили, що в зонах, де переважав люпин, спостерігалося значне зниження рослинного різноманіття, особливо в екосистемах з багатим вересом.

Окремі місцеві види рослин, зокрема орхідеї та дрібні деревні форми, стали рідкісними або зовсім зникли з цих регіонів. Дослідники встановили, що люпин виконує роль "інженера екосистем", модифікуючи умови життя для інших живих істот.

Кліматичні зміни здатні ще більше ускладнити ситуацію.

Науковці застерігають, що в найближчі десятиліття ситуація тільки ускладниться. В даний час близько 13,3% території Ісландії підходять для росту люпину, але за прогнозами на період 2061-2080 років ця площа майже подвоїться. Зміна клімату сприятиме розширенню ареалу рослини на більші висоти та у центральні високогірні райони Ісландії.

У дослідженні вказується, що дороги відіграють критичну роль у розповсюдженні цього виду, оскільки насіння переноситься через діяльність людини. Проте з огляду на зміни клімату, ця ситуація, вірогідно, втратить свою актуальність, оскільки природні умови для розвитку люпину стануть більш сприятливими без людського впливу.

Дослідники застерігають, що це може загрожувати біологічному різноманіттю, навіть у найпівнічніших регіонах Ісландії.

Чому ці квіти стали предметом суперечок

Незважаючи на настороженість щодо розповсюдження люпину, обговорення цієї рослини в Ісландії є набагато більш багатогранним, ніж може здатися на перший погляд, стверджують автори.

За даними ісландської служби з відновлення земель Landgræðslan, люпин і надалі відіграє важливу роль у відновленні сильно деградованих територій, де майже жодні інші рослини не здатні вижити. На землях, які піддалися ерозії, він покращує якість ґрунту, збільшує вміст органічної речовини та створює умови для появи іншої рослинності.

Природоохоронні організації підкреслюють, що посадка люпину на незайманих ділянках може завдати серйозної шкоди унікальним екосистемам, призводячи до спрощення рослинного покриву.

Ісландський інститут природничої історії додав аляскинський люпин до списку інвазивних рослин, які вже оселилися в країні. Відповідно до інформації цієї організації, інвазивні види негативно впливають на екосистеми, зменшують біорізноманіття і все частіше стають серйозною проблемою через своє активне розповсюдження.

Отже, основне питання не стосується того, чи є люпин "корисним" або "шкідливим". Найголовніше - це місце, де його вирощують.

Гармонія між відновленням екосистем і охороною біологічного різноманіття.

Як підкреслюється в статті, історія аляскинського люпину в Ісландії наочно ілюструє одну з ключових проблем, з якими стикається сучасний природоохоронний менеджмент. Види, які імплантуються для вирішення конкретних екологічних завдань, можуть стати джерелом нових труднощів, якщо почнуть розповсюджуватися за межі своїх первісних ареалів.

Дослідники стверджують, що рослини, які виконують роль "інженерів екосистем" завдяки своїй здатності фіксувати азот, трансформують вміст поживних речовин у ґрунті, рослинний покрив і динаміку екологічних процесів. Ці зміни можуть залишатися актуальними навіть після зменшення чисельності самих рослин.

Зі збільшенням ризиків поширення інвазивних видів через зміни клімату, фахівці підкреслюють важливість врахування як короткострокових вигод, так і довгострокових екологічних загроз під час впровадження проєктів з відновлення природних екосистем.

Те, що почалося у 1945 році як спроба врятувати деградовані землі, сьогодні стало повчальним прикладом того, наскільки складним може бути пошук балансу між відновленням довкілля та збереженням природного біорізноманіття.

Боротьба з чужорідними рослинами

Раніше повідомлялося, що в Каліфорнії на боротьбу з бур'янами вийшли 400 "пожежників". Йдеться про численних кіз та овець, які під час випасання сприяють зменшенню кількості легкозаймистої рослинності та відновленню місцевих екосистем. Їхня місія полягає в поїданні інвазивного жовтого осоту, що не тільки витісняє рідні рослини, але й після висихання стає джерелом пального, здатного посилити лісові пожежі.

Вас можуть зацікавити також новини: