Вчені виявили в мозку зону, де окситоцин і страх взаємодіють.

Дослідники виявили в мозку мишей популяцію нейронів, які реагують на окситоцин. Ці нейрони відіграють важливу роль у формуванні соціальної поведінки та допомагають долати страх після усунення небезпеки. Інформацію про це опублікувало видання Science Alert.

Вчені з Японії провели дослідження нейронів, які містять рецептори окситоцину, в паравентрикулярному таламусі (PVT) — ділянці мозку, що пов'язана зі стресом, мотивацією та емоційними реакціями. Для експериментів були використані генетично змінені самці мишей.

Коли дослідники зменшували активність цих нейронів, тварини виявляли меншу зацікавленість до нових мишей. При цьому їхня фізична активність залишалася на тому ж рівні, а підвищений рівень тривожності не міг пояснити таку реакцію.

Одночасно, просте стимулювання цих нейронів не викликало зростання соціальної активності у мишей. Це може вказувати на те, що ці нейрони важливі для адекватної соціальної поведінки, але безпосередньо не здатні підвищити зацікавленість у спілкуванні з іншими тваринами.

Дослідження продовжилося з аналізу зв'язків між цими нейронами та процесом подолання страху. На початку експерименту мишам демонстрували певну ділянку, асоціюючи її з легким електричним ударом. Пізніше їх повертали в цю ж зону, але без будь-яких ударів, щоб тварини усвідомили, що це місце більше не є загрозливим.

Пригнічення нейронів не завадило мишам запам'ятати початкову небезпечну ситуацію. Однак після повернення у безпечне місце вони продовжували панікувати від страху. Це вказувало на те, що тваринам було складніше навчитися розуміти, що загроза минула.

Активація ідентичних нейронів призвела до несподіваного результату: на початку миші стали менше проявляти мовчання через страх. Однак цей ефект зник під час наступного дня тестування і повністю зник через тиждень.

Вчені також виявили, що аналогічні нейрони в інших частинах мозку не мали впливу на соціальну поведінку. Це вказує на те, що ефект окситоцину залежить від конкретної області мозку та нервових з'єднань, в яких він діє.

Дослідники провели окремий аналіз даних, отриманих від 30 японських підлітків: 19 з аутистичним спектром і 11 без нього. Вони з'ясували рівні окситоцину в слині, результати МРТ таламуса, а також пов'язані з поведінкою показники.

Виявлені зв'язки між цими показниками можуть вказувати на подібний механізм у людей. Водночас вибірка була невеликою, а рівень окситоцину в слині не завжди відображає його активність у мозку.

Дослідження має й інші обмеження. В основному в ньому брали участь самці мишей, а штучне стимулювання нейронів не відображає натуральний процес вивільнення окситоцину.

Отже, отримані результати на даний момент не свідчать про те, що природний окситоцин безпосередньо впливає на соціальну поведінку або зменшення страху у людей. Вони лише вказують на те, що ефекти цього гормону залежать від конкретного місця та моменту його дії в мозку.

Автори дослідження зазначають, що подальше вивчення цього механізму може допомогти краще зрозуміти порушення соціальної поведінки та регуляції страху, особливо при аутизмі та тривожних розладах.

Зазначимо, що в Іспанії котів стали залучати до терапевтичних практик для осіб, які мають аутизм, страждають від тривожних розладів та інших проблем, пов'язаних із психічним здоров'ям і розвитком. Ці програми реалізує Асоціація Biak Bat.

Ранее сообщалось, что компания Mattel представила новую инклюзивную куколку Барби, которая является персонажем с аутизмом. Разработка этой модели велась в плотном взаимодействии с организациями, занимающимися защитой прав людей с аутизмом.

Інші публікації

У тренді

informnauka

Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на данний сайт.

© Новини зі світу науки - informnauka.com. All Rights Reserved.