Живі залишки минулого та невидані створіння. Які шляхи відкрилися перед палеонтологом Леонідом Горобцем завдяки птахам та...

Здається, я насправді можу зрозуміти дев'ятирічну Крістал. Адже колись, коли я проїжджала повз озеро Лох-Несс, я також зосереджено вивчала темні баранці на його поверхні, міркуючи: а раптом? Це почуття було настільки потужним, що ніяк не можна було йому опиратися.

Изображение: Зоряна Стельмах

Леонід Горобець може бути перетвореним на інший варіант, наприклад, Левко Горобець. Чи потрібен вам інший формат або контекст для цього імені? може бути перетворено на "Леонід Горошко" або "Леонід Горобець може бути перетвореним на інший варіант, наприклад, Левко Горобець. Чи потрібен вам інший формат або контекст для цього імені?кий". може бути перетворений на "Леонід Горобець може бути перетвореним на інший варіант, наприклад, Левко Горобець. Чи потрібен вам інший формат або контекст для цього імені? може бути перетворено на "Леонід Горошко" або "Леонід Горобець може бути перетвореним на інший варіант, наприклад, Левко Горобець. Чи потрібен вам інший формат або контекст для цього імені?кий".кий" або "Горобець Леонід". Якщо вам потрібно щось більш оригінальне, можна використати: "Леонід із роду Горобців".

І Леонід, який під час археологічних досліджень натрапив на геологічний об'єкт незвичайної форми, почав замислюватися над його природою.

Рекламное сообщение

— Це точно не життя, це точно не сучасність. Можливо, це залишки давнього НЛО? Адже повинно бути якесь пояснення, — усміхається він.

На щастя, Леонід мав знайомих геологів, тому пошуки відповіді не затягнулися. Виявилося, що причина була досить простою: газ, що проходив через породу, викликав її деформацію, створюючи незвичні заглиблення.

Попри це, для деяких людей пояснення все ж залишилося б у межах фрази "не все так просто".

Скажімо, Нессі. Це істота, що стала символом загадкових криптидів, адже її існування досі залишається під питанням. Вже минуло 90 років з моменту, коли в одній зі шотландських газет з'явилася стаття про подружжя, яке нібито побачило в Лох-Нессі велетенське створіння. За їхніми словами, його форма нагадувала китячу, і воно гралося у воді, яка "кипіла та бурлила, мов у котлі". Озеро продовжують досліджувати, а Нессі продовжує надихати нові покоління своєю таємничістю — адже можливо, що у світі існує ще багато незвіданого. У 2026 році навіть використовували підводний дрон для картографування дна озера. Хоча істоту так і не вдалося знайти, дослідження все ж принесли чимало користі.

Фото: Wetherell

Зображення хірурга, створене в 1934 році, на сьогоднішній день визнано фальшивкою.

— Міфи завжди існуватим. Вони набагато цікавіші та легші за справжнє знання. Навіть якщо залишиться лише одна людина на Землі, вона винайде свої власні міфи, намагаючись зрозуміти, чому все відбувається так або інакше. Це спосіб пояснити світ навколо нас, і ми завжди знайдемо його, — стверджує Леонід.

Наприклад, Чупакабра – це загадкова істота, відома своєю жорстокістю щодо тварин, зокрема кіз, з яких вона нібито висмоктує кров. Існування цього міфічного створіння пов'язують із пуерториканкою на ім'я Меделін Толентіно, яка вперше помітила його з вікна свого будинку. Вона описувала дивну двоногу істоту з довгими руками, великими очима та шипами уздовж спини. Нещодавно Чупакабра відзначила своє 31-річчя. І дійсно, є чим пишатися. Цю істоту спостерігали в різних куточках світу, і навіть в Україні, де вона, прибувши сюди, зазнала значних змін, ставши схожою на лису собаку. Зізнайтеся, це вже не так романтично, як у початкових описах.

-- Як на мене Чупакабра, як ховчик у всесвіті Гаррі Поттера, -- каже Леонід Горобець може бути перетвореним на інший варіант, наприклад, Левко Горобець. Чи потрібен вам інший формат або контекст для цього імені? може бути перетворено на "Леонід Горошко" або "Леонід Горобець може бути перетвореним на інший варіант, наприклад, Левко Горобець. Чи потрібен вам інший формат або контекст для цього імені?кий". може бути перетворений на "Леонід Горобець може бути перетвореним на інший варіант, наприклад, Левко Горобець. Чи потрібен вам інший формат або контекст для цього імені? може бути перетворено на "Леонід Горошко" або "Леонід Горобець може бути перетвореним на інший варіант, наприклад, Левко Горобець. Чи потрібен вам інший формат або контекст для цього імені?кий".кий" або "Горобець Леонід". Якщо вам потрібно щось більш оригінальне, можна використати: "Леонід із роду Горобців"..

Рекламное сообщение

Чарівне створіння, яке кожен спостерігав у формі власних страхів.

Відомий анекдот звучить так: Ейнштейн потрапляє на небеса, і Бог запитує його, що він бажає. "Покажи мені формулу всього", - відповідає той. Бог показує йому цю формулу, але Ейнштейн, уважно оглянувши її, каже: "Господи, у тебе ж тут є помилка". На що Бог відповідає: "Я в курсі". Ця ситуація добре ілюструє загальне відчуття, яке переживають люди: у нашому світі щось не так, є якась помилка, і з цим потрібно щось робити. Я називаю це релігійним переживанням, яке може проявлятися в різних формах, зокрема в пошуках незвичних істот, таких як Чупакабра.

Изображение: Зоряна Стельмах

Вигадуючи їх людина реалізує направду різні потреби. Одні монстри породжені прагненням творити, інші -- володіти ексклюзивними знаннями "я знаю, як воно насправді". Пошуки Йєті, Снігової людини чи Бігфута -- від того, що людство завжди почувалося одиноким у Всесвіті.

— Ми прагнемо знайти співрозмовників не лише в космосі, але й на Землі. Наразі наші пошуки зосереджені на штучному інтелекті, — зазначає Леонід. — Спробуйте сказати комусь, що ви сумніваєтеся в існуванні позаземних цивілізацій. Багато людей відреагують із обуренням, а деякі сприймуть це дуже особисто: "У такому величезному Всесвіті не може бути жодних інших розумних істот?" Чи це справді можливо?

— Цікаво, що ти думаєш про спроби зрозуміти, чому виникають міфи про істот, які ніколи не існували? Як це вплинуло на твоє сприйняття реальності? — запитую його з усмішкою.

— Мій науково-популярний блог має назву "Стромата", що в перекладі означає клаптикова ковдра, — ділиться Леонід. — Іноді ти просто збираєш різні фрагменти, але часом вони починають формувати цілісну картину, а іноді залишаються окремими клаптиками. Криптиди — це ще один елемент у цій ковдрі.

Изображение: Зоряна Стельмах

Вперше спалах інтересу до них виник у підлітковому віці. Леонід цікавився тваринами, але оскільки вивчати їх різноманіття виявилось непростою задачею, хлопець переключився на те, що видавалось і легшим, і цікавішим. Але спалах згас і він надовго забувся про всіх чупакабр. Зрештою обрав складний шлях, промінявши їх на цілком реальних птахів. Тим паче, що там вистачає всіляких дивовиж. Тепер вони буквально вистрибують з шаф у кабінеті вченого.

Сучасні та давні птахи

Рекламное сообщение

Не дивлячись на палюче сонце, стіни Національного науково-природничого музею дарують прохолоду. Тут панує тиша й напівтемрява — сьогодні музей зачинений для відвідувачів. У коридорі з'являється струнка, висока постать. Далі ви можете продовжити цю історію, і, ось, ми на краю створення нового міфу. Але насправді, ми просто підійшли до кабінету Леоніда Горобця.

Изображение: Зоряна Стельмах

Ця кімната нагадує валізу магозоолога Ньюта Скамандера з "Фантастичних звірів" – варто лише заглянути всередину, і ти опиняєшся в абсолютно іншому світі. Скелети птахів та інших створінь, застигаючи в різних позах, розмістилися на всіх доступних поверхнях: від підвіконня до столів і тумб. То тут, то там видно роги та черепи, а з якоїсь полиці звисає хвіст (не наважуюсь запитати, кому він належить). Одні полиці вміщують парк динозаврів, інші – колекцію підручників із біології. Високі старі шафи рудого відтінку, заповнені кістками, формують справжній лабіринт. А в одному з акваріумів плавають дві великі червоновухі черепахи, які, здається, дуже зацікавлені тим, що відбувається за склом, і постійно намагаються вибратися назовні.

До речі, рептилії мали всі можливості стати предметом вивчення для науковця. Принаймні, серед хребетних вони викликали чи не найбільший інтерес. Проте доля вирішила інакше, обравши птахів. І саме вони захопили Леоніда під час його роботи і вели його далі.

Изображение: Зоряна Стельмах

-- Для того щоб усвідомити деякі процеси та взаємозв'язки, необхідно спостерігати за птахами в контексті часу, -- зазначає він. -- Чесно кажучи, я навіть не можу визначити, де проходить межа між сучасною зоологією, зооархеологією та палеонтологією. Досліджувати сучасних тварин не має сенсу, якщо ви не враховуєте їхнього попередника в історії.

Аби зазирнути вглиб, багатьом речам Леоніду довелося вчитися самостійно. Наукового керівника не знайшлося, тому він і почав із зрозумілішого -- з вивчення птахів в археологічних пам'ятках. Там знаходять сучасні види, а їх легше визначити.

Серед моїх попередників були дослідники, які з самого початку зосередилися на вивченні птахів, що існували 8-10 мільйонів років тому. Вони описали нові види, але допустили чимало помилок у своїх спостереженнях.

Зараз Леонід найбільше зосередив свою увагу на зооархеології.

Рекламное сообщение

Це виявилося доволі захоплюючим. Наприклад, у кожного птаха є свій час, коли він обирає ці території для проживання. Як це пов'язано з змінами клімату? В яких кліматичних умовах одні види починають з'являтися, тоді як інші, навпаки, мігрують, адже птахи не витримують несприятливих умов. Які види використовував людський рід і яким чином — на кого полювали, з яких виготовляли амулети. Є безліч напрямків для подальшого дослідження.

Изображение: Зоряна Стельмах

Врешті-решт, може розгорнутися захоплива оповідь. Уявіть собі, що задовго до виникнення людства на цих землях оселилися куріпки, перепілки, крижні та дрохви. Водночас із людьми тут почали жити ворони та граки. А ось з пеліканами ситуація складніша. Вони з'явилися не так давно — близько 2,5 тисяч років тому, але це вже було їхнє друге повернення. Адже 2,5 мільйони років тому на території сучасної Одеської області мешкав вид Pelecanus odessanus, або ж одеський пелікан. Виходить, ці місця він обрав для життя вже двічі. Ще цікавішою є історія фламінго. Можливо, саме тепер, вперше за всю історію, вони вирощують потомство на території України, і це відбувається просто на наших очах. Але цю інформацію ще потрібно підтвердити.

Можливо, відповідь можна знайти у спадщині стародавнього Риму.

Наприклад, відомо, що під час правління Калігули в храмі, присвяченому його божеству, здійснювали жертвопринесення птахів. Кожен день тижня приносили в жертву інший вид, в тому числі й фламінго, -- ділиться інформацією Леонід. -- Можливо, існували й інші подібні культи, або ж птахів використовували для різних цілей. На даний момент я проаналізував понад дві тисячі кісток з античних колоній, серед яких багато домашніх і чимало диких видів, проте жодних слідів фламінго не виявлено.

Але це лише початок, адже так функціонує наука. Необхідно розширити вибірку хоча б на декілька тисяч.

Коли я вийду на пенсію, зможу з усмішкою сказати: "Ось ми провели стільки досліджень, і жодного разу не зустріли фламінго. Отже, до XX століття їх в Україні точно не було", -- жартує Леонід.

Досліджувати навколишню дійсність — це непросте завдання.

Изображение: Зоряна Стельмах

Деталі конструктора

У той час черепахи невпинно намагаються привернути нашу увагу. З акваріуму чуються різноманітні звуки – то шурхотіння, то сплески води.

Рекламное сообщение

— Я нагодував їх у понеділок. Вони, напевно, не голодні, тож не варто хвилюватися, — жартує Леонід, коли раптово лунає ще один гучний звук, наче справді зловили Звіра з Буско і відправили його у в'язницю.

Изображение: Зоряна Стельмах

Ця історія розповідає про величезну черепаху, яка, за легендами, мешкала у водоймі на фермі неподалік Чурубуско в штаті Індіана. Остання спроба її піймати відбулася в 1949 році: власник ферми навіть вирішив осушити ставок, проте всі зусилля виявилися безрезультатними.

У масштабах і унікальності створення невідомого, людство не має собі рівних серед інших істот. Але тут виникає парадокс: попри те, наскільки грандіозно, дивно або навіть абсурдно виглядають ці витвори, все, що ми можемо уявити, залишається в межах нашого власного досвіду. Насправді це лише конструктор, що складається з елементів різних живих організмів, які населяють Землю, зазначає Леонід. І навіть якщо ці створіння мають анатомічну логіку, вони все ж залишаються нездійсненними. Гарпії, зібрані з частин людського і пташиного скелета, заслуговують на співчуття. Не піднятися на ноги, не злетіти у височінь.

"У цій архітектурі однією з небагатьох ознак милосердя творця виступає можливість без значних зусиль завершити своє життя," -- зазначає дослідник у своїй праці. Варто лише нахилитися, і різкий удар грудної клітки пронизуватиме внутрішні органи. Історія закінчується.

Його спроба створити істоту, що абсолютно не нагадує жоден із реальних видів (без очей, лап або подібних ознак), виявилася невдалою. Хіба що іноді виникав якийсь квадрат, з усмішкою зізнається він. А коли протягом кількох років Леонід намагався зобразити біологічно правдоподібного розумного прибульця, на аркуші паперу щоразу з'являлося щось, схоже на людину.

Зображення: Олена Струк

— У будь-якому випадку буде голова, розумний мозок, рот спереду, легені для дихання і так далі, — уточнює він.

Інопланетянин, який ходив на чотирьох кінцівках, але при цьому лікті використовував як ступні, а руки були маніпуляторами -- максимум, на який спромігся науковець в своїх експериментах і вкотре довів:

-- Абсолютно з нуля вигадати істоту неможливо. Крім того, як запозичити з того, що вже існує.

У цьому є своя особлива чарівність. По суті, еволюція також не генерує нове з нуля, а трансформує існуюче — вона застосовує певні базові елементи, не вносячи значних змін у фундамент.

-- Це мене завжди вражає в еволюційному процесі, -- каже Леонід. -- Є обмежена кількість органів, вони, як правило, не зникають, а трансформуються, і при цьому виникає надзвичайна кількість варіацій, шалене розмаїття. І, головне, куди саме заведе еволюція передбачити дуже важко.

Рекламное сообщение

Демонструю, як звучать сірі журавлі. Їхній крик має особливий характер.

Леонід відкриває шафу і виймає звідти частини скелету.

— У більшості птахів грудна кістка має такий вигляд, — пояснює дослідник, розкладаючи "елементи" пташиного конструктора на поверхні столу.

Груднина нагадує форму дна човна, в центрі якого розташований виступ — кіль. Цей елемент забезпечує достатню площу для м'язів, які відповідають за рух крил.

Поруч Леонід кладе ше одну грудину -- на цей раз сірого журавля, з якої виглядають два кінці трубки.

Зображення: Олена Струк

Грудка сірого журавля

-- Це трахея. Вона заходить глибоко в кіль, робить там кільце і фактично працює як резонатор, коли птах видає звук. Це дивно.

Не заперечиш, що наявність духового інструмента всередині виглядає досить незвично.

Або дивно те, що у пташенят гоацинів є два добре розвинених пальці з кігтями на крилі, як у рептилій, наводить Леонід ще один приклад. Якщо чесно, куди там людській фантазії, тим паче що пристосування працює. Річ у тім, що гоацини будують гнізда високо над водою. Під час небезпеки пташенята, які ще не навчилися добре літати, можуть вистрибнути з гнізда у воду (до всього вони ще й плавають). Ось тут у нагоді і стають пальці, аби видряпатися на берег.

Проте, водночас, пташині види зберігають свою єдність.

Леонід наближається до іншого шкафу, де розташовані вузькі ящики, заповнені кістками, і витягує кілька з них.

Зображення: Олена Струк

Печові кістки гагари, луня і сови

-- Це плечові кістки гагари, луня і сови. Птахи дуже різні, але самі кістки в загальних рисах нічим принципово не відрізняються. Якщо ж взяти приблизно однакових за розмірами вівцю і вовка, то вони матимуть разючі відмінності.

Схожість у структурі птахів обумовлена їх здатністю до польоту — "унікальної характеристики у царстві тварин", зазначає палеонтолог.

Це, безумовно, захоплює тих, кому не дано піднятися в небесні висоти. Проте приписати крила або міфічним істотам, або криптидам — справа зовсім проста. Навіть змієподібний дракон, що спочатку не мав жодних ознак для польоту, зрештою отримав пару крил, всупереч усім своїм фізичним обмеженням. Його легкий скелет, що часом позбавлений швів між кістками черепа, робить його більш витонченим і легким, а також особливості в зростанні хребців забезпечують стабільність у повітрі, не забуваючи про кілю, що також відіграє важливу роль.

Ось так виглядає польот уяви в буквальному розумінні цього вислову.

Що вам відомо про оленів?

Постає запитання: чи справді така інформація необхідна самому палеонтологу?

Якщо розглядати фантазію як свідоме створення вигадок, то можна лише уявити собі казковий світ. Я б, скоріше, говорив про уяву, -- зазначає Леонід. -- Вона необхідна, наприклад, для того, щоб розширити своє сприйняття реальності. Зоологи інколи скаржаться: ви, палеонтологи, натрапили на одну кістку і одразу ж робите висновки, що ця істота існувала тут. А може, це просто випадковість? Дійсно, до нас доходить лише невелика частина всього, що колись існувало. Проте майже всі знайдені рештки свідчать про наявність більш-менш значної популяції, яка мешкала тут довгий час, а не про одну випадкову тварину, що колись забігла. Інший приклад: те, що палеонтолог іменує кісткою якогось динозавра, насправді може виявитися каменем. І той, хто скаже "це всього лише камінь", формально матиме рацію. Але потрібна уява, щоб побачити в цьому не випадковий уламок, а слід живої істоти.

Основне — це дотримуватись обережності в своїх припущеннях. При відтворенні зовнішнього вигляду давніх тварин легко впасти в помилки. Наприклад, питання про те, яким було оперення давніх птахів, які його кольори, а також які ділянки їхньої шкіри залишались без пір’я, зазвичай залишаються без чіткого відповіді.

Изображение: Зоряна Стельмах

-- Скажімо, самці фрегата. У шлюбний період вони роздувають яскраво-червоний шкірний горловий мішок на грудях. Якщо припустити, що він з оперенням, то вигляд буде вже геть інший. Тому до реконструкцій птахів я ставлюся обережно. Віддаю перевагу, коли є просто скелет і все.

Ось так близько і до наукового міфу.

-- А яка ваша улюблена міфічна істота з книжки? -- сміюсь я. Поки що, бо далі буде не смішно.

— Вона зовні. Олень, — відповідає Леонід після короткого мовчання. — Що ви можете розповісти про оленів?

Подумки перебираю в голові якісь факти і в паніці розумію, що їх хіба дрібка. Але безжального науковця вже не спинити.

Наприклад, що вони споживають на їжу?

Рослинний світ...

Отже, можна вважати, що їм дозволено вживати будь-яку їжу? Але насправді існує величезний спектр тварин, що споживають рослинну їжу. Лише серед оленевих налічується кілька десятків видів. Наприклад, є благородний олень, є також лань, -- зазначає Леонід. -- Якщо ж спробувати об'єднати їх усіх, отримаємо надзвичайно широке узагальнення. Існує конкретний вид, який дійсно існує, а є уявний "олень" – свого роду міфічний образ, що символізує наші сприйняття цілої групи тварин. Ці сприйняття можуть бути поверхневими і навіть помилковими, як у випадку з їжачком, який нібито їсть яблука.

Крім того, чимало аспектів навколишньої реальності просто залишаються непоміченими.

Изображение: Зоряна Стельмах

Навесні в соціальних мережах люди почали активно запитувати: "Чи звернули ви увагу, як багато птахів співає цього року?" Проте, за моїми особистими спостереженнями, цього року їх навіть менше, ніж зазвичай. Але багато хто тепер прокидається о 4-5 ранку після сигналів тривоги і починає помічати пташиний спів, -- ділиться думками Леонід. -- Часто запитують, наприклад, про снігурів, мовляв, куди вони поділися. Насправді, вони не зникали, просто ми не звертали на них увагу.

Якось у 2021 році він провів експеримент. Під час локдауна, коли його робоче місце протягом місяця було біля вікна на кухні, рахував, скільки птахів побачить чи почує. Вийшло близько тридцяти видів. Важко уявити таке різноманіття, коли помічаєш здебільшого голубів чи ворон з граками та й тих плутаєш між собою.

Врешті-решт, якщо задуматися, можна зрозуміти, що навіть таких символічних істот, як олень, у нашій уяві не так вже й багато. Прагнучи розібратися, чому одні тварини входять у цей образ, а інші – ні, Леонід дійшов висновку, що існує свого роду критерій, який він охрестив критерієм Вінні Пуха.

Які істоти оточують Вінні Пуха? Серед них є ті, що мешкають поруч із нами: свиня та заєць. Є також великі, привабливі тварини, схожі на самого Вінні Пуха, але з певною небезпекою, як коти, наприклад, Тігр. Не забуваймо про людиноподібних, таких як Сова з її "людськими" очима. І, звісно, є й ті, хто легко впізнаються і належать до якихось категорій, але мають свої унікальні особливості, як Кенга.

Изображение: Зоряна Стельмах

Туди ж іде, приміром, і фламінго. Кожен розуміє, що це птах, але він не схожий на жодного птаха. За спиною Леоніда якраз визирає один такий рожевий красень з листівки.

До списку ще можна додати чорно-білих тварин -- зебр, пінгвінів, косаток та інших, які відвоювали собі місце у масовій культурі. Але це не дуже рятує ситуацію. Бо навіть якщо хочемо вийти за рамки відомого, то потрапляємо в іншу пастку -- різних рейтингів дивовижних тварин. Ці списки дублюють один одного і ми знову опиняємось в замкненому колі з обраних.

— Можливо, там буде аксолотль, — зауважує Леонід. — Але знайти молюска крісомалона, який використовує залізо для створення своєї мушлі, навряд чи вийде. Такі здобутки не притаманні жодній істоті на Землі. Міфи дійсно безсмертні. Вони існують стільки ж, скільки й людство, і залишаться ще надовго. Проте до них слід підходити з більшою усвідомленістю. Деякі речі потребують роздумів. Наприклад, можна почати з абетки, адже саме з неї діти часто відкривають для себе світ тварин.

Тим часом Instagram щедро пропонує нам приклад:

..."В -- Ведмедик"... -- лунає голос дівчини. -- ..."Д -- Дракон"... "Й -- Йог"... "Ч -- черепашка"...

Яких би дивних істот не витворила людська фантазія, але саме людина залишатиметься поза конкуренцією серед найдивніших:)