Чому нічне пробудження є нормальним явищем — це відбувається з усіма.

Дослідники з'ясували, що звичка прокидатися вночі має корені в давніх часах. Історичні документи підтверджують, що люди раніше спали в два різні етапи, роблячи коротку паузу в середині ночі.

Цей стан існував протягом багатьох століть, поки зміни в щоденному житті не призвели до того, що безперервний сон став звичним явищем, повідомляє Science Alert.

Історик сну Роджер Екірч знайшов понад 2000 згадок про цю звичку в історичних джерелах, зокрема в "Одіссеї" Гомера, медичних текстах, судових протоколах, віршах та особистих листах. У багатьох із цих текстів згадувалися "перший сон" і "другий сон" без пояснення цих термінів, оскільки на той час їх значення було загальновідомим. Під час середнього періоду неспання люди часто розмовляли з родиною, підкидали дрова у вогонь, молилися або навіть відвідували сусідів, перш ніж повернутися в ліжко до світанку.

Промислова революція внесла суттєві зміни в цю стародавню практику. Завдяки штучному освітленню люди отримали можливість залишатися активними до пізньої ночі, що призвело до об’єднання двох коротших циклів сну в один тривалий нічний відпочинок. Згодом безперервний сон став звичним явищем у багатьох культурах.

Сучасні дослідження сну вказують на те, що нічні пробудження не завжди є свідченням якихось проблем. Сон людини зазвичай складається з циклів тривалістю від 90 до 110 хвилин, які охоплюють легкий сон, глибокий сон та фазу швидкого руху очей (REM). Більшість дорослих проходять від чотирьох до шести таких циклів за ніч. Глибокий сон, як правило, припадає на першу половину ночі, тоді як легка стадія сну частіше трапляється в ранкові години, що робить короткочасні пробудження більш природними.

Дослідники також виявили свідчення того, що традиційний режим сну не зник зовсім. У лабораторному експерименті 1992 року, де учасники не мали доступу до годинників чи штучного освітлення, багато з них природно переходили на двофазний сон. Інше дослідження, проведене у 2017 році, спостерігало за 21 особою, яка проживала в аграрній спільноті на Мадагаскарі, де вночі не використовувалося електричне освітлення. Багато з учасників продовжували спати двома чітко розділеними періодами, що підтверджує існування цього режиму у природних умовах.

Дослідники також вивчили вплив кортизолу — гормону, що асоціюється з енергією. У дослідженні, проведеному у 2025 році, вчені вимірювали рівень вільного кортизолу у понад 200 добровольців за допомогою мікродіалізу під шкірою у реальному часі, замість традиційного аналізу слини, взятої після пробудження. Результати показали, що рівень кортизолу стабільно підвищувався, не залежно від того, чи спали учасники, чи були вони на ногах.

Це спонукало до думки, що широко обговорювана "реакція підвищення кортизолу" може бути не стільки наслідком самого пробудження, скільки відображенням природного циркадного ритму організму. Автори також підкреслили, що існують значні індивідуальні варіації, що свідчить про необхідність подальших досліджень у цій області.

Нічні пробудження можуть мати різні медичні причини, які не завжди очевидні. У дослідженні 2026 року були вивчені проблеми зі сном у жінок під час менопаузи, і з’ясувалося, що від 40 до 60 відсотків із них відчували труднощі зі сном на цьому етапі життя. Зниження рівнів естрогену та прогестерону призводило до скорочення тривалості глибокого сну, в той час як нічні припливи та гормональні зміни збільшували ймовірність пробуджень.

Рівень глюкози в крові також мав певний вплив. Після легкої або ранньої вечері показники цукру могли знижуватися протягом ночі, що змушувало організм вивільняти гормони стресу, які, у свою чергу, підвищували рівень глюкози. У деяких випадках така реакція була настільки інтенсивною, що могла розбудити людину, особливо у хворих на діабет, хоча це також могло впливати на інших.

Важливе значення мав також спосіб життя. Кофеїн, спожитий у другій половині дня, може збільшувати кількість нічних пробуджень, а огляд 2025 року виявив, що навіть дві порції алкоголю порушують фазу швидкого сну (REM), причому ефект посилюється при більшому споживанні алкоголю.

Експерти застерігали, що занепокоєння щодо пробудження часто ставало частиною проблеми. Постійне переглядання годинника або роздратування, лежачи без сну, могло привчити мозок асоціювати певний час, наприклад 3-ю годину ночі, з бадьорістю, а не відпочинком. Така модель поведінки сприяє розвитку хронічного безсоння у багатьох людей.

Кілька простих звичок вважаються одними з найефективніших методів покращення якості сну. Зменшення впливу синього світла перед сном, обмеження споживання алкоголю та кофеїну в вечірній час, а також дотримання сталого режиму сну сприяють більш здоровому сну. Дослідження також підтверджують, що регулярний час пробудження допомагає краще налаштувати внутрішній годинник організму, ніж просто раннє лягання.

Якщо особа не змогла заснути протягом близько 20 хвилин, корисно встати з ліжка і зайнятися спокійною, малозначущою діяльністю до того, як знову відчує сонливість. Це може зменшити асоціацію між ліжком і неспанням. Крім того, когнітивно-поведінкова терапія для лікування безсоння залишається одним з найефективніших способів вирішення тривалих проблем зі сном.

Усвідомлення того, що пробудження вночі має глибокі історичні та біологічні корені, може допомогти позбутися зайвих хвилювань. Для багатьох людей короткий період неспання може просто бути залишком того, як люди спали упродовж більшої частини історії, а не бути ознакою захворювання.