Стародавня міграція. Свіже дослідження переосмислило наше розуміння витоків германських та кельтських мов на континенті Європа.

Дослідження стародавнього генетичного матеріалу кардинально трансформує наші погляди на розповсюдження носіїв германських і кельтських мов. Завдяки інтеграції генетичних даних та археологічних артефактів, вченим вдалося відстежити міграційні процеси, які визначили мовну структуру Європи.

Сьогодні сотні мільйонів людей спілкуються мовами германської групи, але їхнє походження довгий час викликало жваві наукові дебати.

У двох свіжих дослідженнях, опублікованих у журналі Nature, команда науковців під керівництвом генетика Еске Віллерслевома з Копенгагенського університету об'єднала аналіз генетичних даних з лінгвістичними та археологічними дослідженнями. Дослідники секвенували 712 нових геномів давніх людей, в основному з періоду залізного віку, та провели їх порівняння з понад 4000 вже відомих зразків, а також з артефактами культури, рунічними написами та архітектурними стилями.

Результати дослідження виявилися неочікуваними. Виявилося, що хвиля міграції з балтійського регіону — ймовірно, з територій, що нині відповідають південно-східній Швеції та Фінляндії — досягла Данії та південної частини Швеції приблизно на 800 років пізніше, ніж це стверджували традиційні наукові уявлення. Саме ця група стала основним джерелом проникнення найдавніших германських мов у Скандинавію. Протягом наступних п'яти століть ці генетичні ознаки повністю інтегрувалися з генофондом місцевих мешканців.

Приблизно 1650 років тому жителі південної частини Скандинавії почали переселення на території сучасних Німеччини, Польщі та Нідерландів, де в той час поширювалися кельтські діалекти. Це може пояснити численні культурні та мовні зв’язки між Скандинавією та Британією, які раніше викликали запитання в науковців. Водночас, дослідження ДНК спростували популярну теорію про походження кельтських мов на атлантичному узбережжі Європи. У залізному віці, близько 2500 років тому, ці мови стали широко поширеними по всьому континенту. Нові дослідження свідчать про те, що їхнє поширення відбувалося під час масових міграцій на захід, приблизно 3000 років тому, з території культури полів поховальних урн у східній Центральній Європі до Франції, Британії, Ірландії, Піренейського півострова та Італії.

Це відкриття надає абсолютно нові доводи у столітній суперечці лінгвістів.