Чихуахуа несуть у своїй ДНК риси небезпечних хижаків: як це проявляється в їхній поведінці.

У ДНК цих крихітних собачок прихована невелика частина генетичної спадщини койотів.

Дослідники приголомшливо з'ясували, що предки сучасних чихуахуа мали в своєму родоводі небезпечних хижаків, які мешкали в доколумбовій Америці. Як повідомляє The New York Times, нове дослідження, опубліковане в Nature Communications, виявило, що в геномі чихуахуа міститься невелика частка спадковості від койотів.

Зокрема, дослідники з Стенфордського університету випробували новий програмний алгоритм, розроблений для глибокого аналізу генетичного походження різних видів. Під час тестування вони випадково виявили, що чихуахуа, на відміну від більшості інших порід собак, мають помітні сліди ДНК койотів. Це свідчить про те, що ці гени проникли в їхній геном значно раніше, ніж європейці прибули на американський континент.

Вважається, що чихуахуа походять від течичі – маленької собаки-компаньйона, яку приблизно на межі першого тисячоліття одомашнили тольтеки. Ця порода з часом зникла. Згідно з дослідженнями генетика Стенфордського університету Александера Іоаннідіса, сучасні чихуахуа несуть близько 4% генетичних рис своїх предків, які існували до приходу європейців. У цій частині геному вчені також виявили мініатюрні фрагменти, що свідчать про давнє схрещування місцевих собак із койотами.

Додатковим підтвердженням того, що ці генетичні фрагменти мають давнє походження, а не є наслідком сучасного схрещування, слугує родовід чихуахуа. Аналогічні ділянки ДНК також були знайдені у китайських чубатих собак, що свідчить про те, що обидві породи мають спільну еволюційну історію.

"Я вважаю, що ці ДНК-фрагменти койотів мають свої корені в історичних взаємодіях між собаками та койотами на території Мексики. Ці контакти могли мати місце серед предків, від яких згодом виникли обидва сучасні види," - підкреслив Іоаннідіс.

Він зазначив, що всі домашні собаки походять від вовків, які жили в Старому Світі, тоді як койоти відносяться до зовсім іншої еволюційної гілки.

Історичні джерела свідчать, що схрещування койотів із місцевими собаками могло бути не випадковим. За словами Іоаннідіса, літературні свідчення вказують на існування цілеспрямованої програми розведення тварин у доколумбовій Мексиці.

Чи виявляється це в дії?

Ті, хто має чихуахуа, прекрасно усвідомлюють, що їхні маленькі улюбленці іноді ведуть себе так, ніби є найстрашнішими хижаками. Тому може виникнути бажання зв'язати їхню сміливість із диким походженням. Проте наукові дослідження поки що не підтверджують цієї теорії.

Навіть така, здавалося б, елементарна характеристика, як зріст, насправді є результатом складних генетичних процесів, підкреслив Іоаннідіс. Як і більшість дрібних собак-компаньйонів, чихуахуа завдячують своїм невеликим розмірам специфічній генетичній мутації, яка уповільнює клітинний ріст. Протягом багатьох поколінь люди свідомо обирали для розмноження найменших представників, закріплюючи в породі риси карликовості.

Така сама складність характерна і для поведінкових особливостей. "Оскільки ДНК койота становить лише одну десяту відсотка геному чихуахуа, її вплив на поведінку, якщо він узагалі існує, найімовірніше, незначний", - пояснив генетик.

Нагадаємо, собаки, які живуть поблизу Чорнобильської атомної електростанції, мають помітно інший генетичний склад, ніж тварини з територій, що за 15 км від неї. Зокрема, науковці виявили понад 100 ділянок геному, які демонструють ознаки еволюційних змін. Згідно з дослідженням, ці відмінності можуть бути пов'язані з природним відбором, а не з радіацією.

Можливо, вам буде цікаво дізнатися про новини: