Мікроорганізми, що походять із Землі, можуть існувати на південному полюсі Місяця.

Люди за своєю природою є дослідниками, але куди б вони не вирушали, разом із ними подорожують їхні мікроби. За даними вчених NASA, земні мікроорганізми, занесені космонавтами, здатні виживати в захищених затінених зонах поблизу Південного полюса Місяця. Результати дослідження, опубліковані в журналі Science Advances, підкреслюють нагальну потребу вивчити витривалість цих крихітних "пасажирів".

На кожному квадратному сантиметрі людської шкіри, що дорівнює розміру звичайної гумки для олівців, проживає близько 1 мільйона бактерій. Під час дослідницьких експедицій частина цих мікроорганізмів неминуче виходить за межі житлових модулів і скафандрів у відкритий космос. Це викликає серйозні труднощі: мікробне забруднення може перешкодити вченим у відокремленні давньої хімії Місяця від біологічних слідів, які були принесені з Землі. Схожі проблеми можуть виникнути і під час майбутніх місій, спрямованих на пошук життя на Марсі.

Екстремальна витривалість

Безпілотні космічні кораблі NASA можна очищати шляхом глибокої стерилізації, підігріваючи їх до температури, що перевищує 204°C. Однак цей метод не підходить для пілотованих місій.

Вчені провели дослідження п'яти видів мікробів, які часто пов'язують з людською активністю або виявляють на борту Міжнародної космічної станції: Aspergillus niger, Bacillus subtilis, Staphylococcus aureus, Deinococcus radiodurans та деякі види Fusarium. Особливо вражаючою стійкістю відзначився чорний пліснявий гриб Aspergillus niger. Незважаючи на те, що ультрафіолетове випромінювання використовується для стерилізації в медичних установах, цей гриб показав здатність витримувати вплив сонячного світла навіть у відкритих умовах. Дослідники відзначають, що ці організми зазвичай не класифікуються як екстремофіли, і їхня здатність зберігати вологу у вакуумі стала несподіваним відкриттям.

Північні відблиски

Оскільки вісь обертання Місяця має лише невеликий нахил, Сонце на його полюсах піднімається дуже близько до горизонту. Його промені ковзають по поверхні, а гори, хребти та краї кратерів створюють довгі тіні. У результаті виникає мозаїка затінених ділянок, де температура залишається надзвичайно низькою, а крихкі молекули захищені від небезпечного випромінювання.

Використовуючи карти висот і температур, отримані з боку місячного орбітального апарата Lunar Reconnaissance Orbiter, науковці змоделювали умови в трьох полярних зонах: Nobile Rim, Connecting Ridge та De Gerlache Rim. Аналіз виявив наявність "ніш для виживання" -- від дна кратерів діаметром у кілька кілометрів до затінених заглиблень, не більших за відбиток космічного черевика. У цих схованках мікроорганізми можуть зберігати життєздатність щонайменше протягом одного земного дня.

Відкрита лабораторія на свіжому повітрі

Дослідники підкреслюють, що виживання не є синонімом до справжнього процвітання. На Місяці відсутні умови, необхідні для розвитку та розмноження мікробів, оскільки там немає атмосфери, стабільної температури і рідкої води. Організми можуть перебувати в стані спокою, проте навіть у такому стані вони можуть спотворити результати наукових досліджень.

У той же час, Місяць має потенціал стати неперевершеною природною лабораторією. Контрольовані експерименти в його затінених кратерах дозволять дослідити межі витривалості життя на Землі в умовах, які неможливо повністю відтворити на планеті. Основне завдання для вчених на даний момент полягає в тому, щоб точно зафіксувати первісний хімічний склад Місяця, перш ніж активна діяльність людини незворотно трансформує його поверхню.

Раніше ми розглядали, як давні мікроби могли вплинути на кліматичні умови на Марсі.