Чи зможемо ми забруднити космічний простір? Земні мікроби виявилися здатними виживати на темних ділянках поблизу Південного полюса Місяця.

Науковці NASA з'ясували, що окремі земні мікроорганізми, які потрапляють у космос під час експедицій за участю людей, здатні виживати на захищених і затінених ділянках поблизу Південного полюса Місяця.

Висновки дослідження, опублікованого в науковому журналі Science Advances у серпні 2026 року, підкреслюють значущість вивчення тривалості збереження мікробів у космічному середовищі, оскільки це може спричинити ризик біологічного забруднення інших планет.

Суть проблеми полягає в тому, що людина є природним носієм величезної кількості мікроорганізмів. На кожному квадратному сантиметрі шкіри в середньому мешкає близько мільйона бактерій, які, на жаль, можуть потрапити за межі скафандрів і житлових модулів. Навіть найретельніша стерилізація, яка застосовується в робототехніці (наприклад, нагрівання до температури понад 204 °C), не може бути реалізована для пілотованих місій. Це значно ускладнює дослідження первинного хімічного складу Місяця та пошук можливих слідів життя на Марсі, оскільки вченим буде важко відрізнити давні позаземні матеріали від тих, що були занесені людьми.

У рамках даного дослідження вчені вивчили стійкість ряду мікроорганізмів, серед яких були бактерії Bacillus subtilis, Staphylococcus aureus, Deinococcus radiodurans, а також види Fusarium і чорна пліснява Aspergillus niger. Остання проявила вражаючу стійкість до ультрафіолетового випромінювання і змогла виживати навіть у зонах, підданих прямому сонячному світлу.

Дослідники провели моделювання екологічних умов у трьох зонах, розташованих поблизу Південного полюса Місяця — на краю кратера Нобіле, на хребті З'єднувальних (Connecting Ridge) та біля краю кратера де Жерлаш. Для цього вони скористалися детальними картами висот і температур, які були отримані за допомогою автоматичної міжпланетної станції NASA. Унікальні рельєфні особливості регіону та малий кут нахилу осі обертання Місяця формують мозаїку затінених територій, в яких зберігаються надзвичайно низькі температури, що надає додатковий захист від шкідливої радіації.

Картографічні дослідження виявили сприятливі для виживання "ніші", розміри яких коливаються від кратерів шириною кілька кілометрів до затінених западин, розміром з відбиток черевика астронавта. У контексті виживання дослідники мають на увазі збереження життєздатності організмів протягом щонайменше однієї доби на Землі, не враховуючи їх активний ріст або розмноження. Через відсутність рідкої води, атмосфери та помірних температур мікроби залишаються в стані спокою. Проте вчені підкреслюють, що природні умови Місяця надають унікальну можливість перевірити реальні межі витривалості земного життя в екстремальних обставинах.