Скарб, що налічує більше 2200 років, був прихований у підлозі одного з румунських монастирів.
Звичайна плитка на підлозі середньовічного храму виявилася незвичайним античним артефактом, що містить таємничий напис, якому вже більше двох тисяч років.
У підлозі головного притвору румунського монастиря Драгомирна була знайдена давня кам'яна плита, на якій викарбувані еллінські написи та три лаврові вінки. Цю інформацію опублікувало видання EVZ.
Згідно з дослідженнями істориків, ця святиня була заснована на півночі Румунії, в історичному регіоні Молдова поблизу Сучави, приблизно в 1602-1609 роках за ініціативою митрополита Анастасія Кримки. Завдяки розвиненим торговельним маршрутам тут накопичилося безліч реліквій, але виявлення одного з артефактів у підлозі справило враження навіть на експертів.
Розшифровку напису вперше надрукували в березні 1885 року в Лейпцигу, у журналі з епіграфіки. Це наука про написи на камені та інших твердих матеріалах. Мова тексту - давньогрецька, точніше іонійсько-аттичний діалект, яким говорили в Афінах та Іонії. Час створення - епоха еллінізму, приблизно III століття до нашої ери.
Що це за документ
Експерти вважають ці плити "телямонами", тоді як латинською мовою їх іменували "стела". Це суттєвий документ законодавчого характеру - указ, або "псефізма", який стосується "проксенію". У сучасній грецькій мові термін "проксенос" означає "консул", а "проксенія" - "консульство". В античності ж це поняття відносилось до почесного статусу громадянства, яке надавалось громадянином одного грецького міста жителю іншого.
З отриманого документа вдалося встановити ім'я видатного діяча: це був архітектор Епікрат, син Нікобула з Візантія (міста, яке згодом стало Константинополем). На жаль, назва самого міста, що вшанувало цього майстра, стерлася з пошкодженого каменя.
Яке місто могло видати цей наказ?
Текст, який був написаний у Румунії, вперше з'явився у 1887 році завдяки Григоре Токілеску. Пізніше, у 1950-60-х роках, історик Д. М. Піпіді висловив припущення, що громадянство греку з Візантіона могло бути надане містами Істрія або Томіс. Обидва ці міста були засновані Мілетом (місто на заході Малої Азії) у VII-VI століттях до нашої ери, а текст, що міститься на плиті, подібний до інших аналогічних указів з цього регіону.
Згідно з інформацією, отриманою з видання, указ надавав архітекторові Епікрату винятковий статус громадянина новоствореного міста. Існує ймовірність, що він прибув туди з професійною метою.
Що відбувалося в ті роки
В той період Візантіон і Калатіс змагалися за панування над торговим вузлом у Томісі, який ще не мав статусу повноцінного міста. У III столітті до нашої ери до конфлікту приєдналася Істрія: можливо, щоб підтримати Калатіс або ж захистити Томіс, адже вважається, що саме ця область могла бути його засновницею. Цілком імовірно, що Епікрат прибув у цей час, щоб запропонувати свої послуги, можливо, для відновлення пошкодженого внаслідок військових дій.
Як плита дісталася Драгомирни, точно невідомо. За версією описаній у матеріалі, її могли привезти ченці чи купці, які йшли з Добруджі до Молдови. Можливо й інше: камінь спершу опинився в Бреїлі чи Галаці, а звідти його повезли до Сучави й монастиря. Будівельників, імовірно, зачепили напис і вигляд плити, тому вони поклали її в підлогу.
Інші захоплюючі відкриття
Раніше археологи знайшли в печерах артефакти, вчетверо старші Великої єгипетської піраміди. У скельному укритті в американському штаті Орегон під шаром вулканічного попелу лежали два кам'яні знаряддя з помаранчевого агату, на одному з яких збереглися сліди крові бізона. Вони залягали глибше за рештки вимерлих верблюдів і бізонів віком близько 18 250 років, тож люди могли жити в Північній Америці ще раніше, ніж прийнято вважати.
Можливо, вас також зацікавлять новини: