Танення антарктичних льодовиків. Дослідники визначили терміни, коли ще є можливість вжити заходів для адаптації до підвищення рівня океану.

Науковці встановили, що впродовж найближчих 30-50 років можна з високою точністю передбачити процеси танення льодовиків Антарктиди та відповідне підвищення рівня океану. Це створює можливість для урядів підготуватись до цих змін.

Цю інформацію повідомляє журнал Science Daily.

Дослідження, проведене вченими з Університету Монаша, виявило, що наступні десятиліття є критично важливими для розробки стратегій захисту прибережних зон від наслідків підвищення рівня Світового океану.

Згідно з оцінками Міжурядової групи експертів по зміні клімату (IPCC), у разі початку руйнування значної частини Антарктичного льодовикового щита, до 2100 року рівень моря може піднятися більш ніж на 2 метри, якщо продовжаться сценарії з високими викидами парникових газів.

Таке підвищення може призвести до масштабних повеней у прибережних районах, зробити непридатними для життя окремі території тихоокеанських островів і змусити сотні мільйонів людей залишити свої домівки.

Науковці провели дослідження, щоб оцінити, як точно сучасні моделі можуть прогнозувати зменшення обсягу льоду в Антарктиді впродовж наступних 30-50 років. Вони з'ясували, що до середини 21 століття ці оцінки залишаються досить достовірними.

Авторка дослідження Фелісіті Маккормак зазначила, що якщо моделі коректно відображають сучасні темпи танення льодовиків, це дозволяє їм бути надійними у прогнозуванні внеску Антарктиди в підвищення рівня моря в найближчі десятиліття. Вона підкреслила, що такі оцінки є важливими для планування будівництва на узбережжі, розвитку інфраструктури та формування державної політики.

Після середини століття ситуація стає значно менш передбачуваною. Частина льодовиків Антарктиди лежить на породах, що розташовані нижче рівня моря. Якщо відступ льоду в цих районах різко прискориться, процес може стати майже незворотним і призвести до значно швидшої втрати льодової маси.

Дослідники підкреслюють, що це не свідчить про зменшення довгострокових загроз. Навпаки, наступні тридцять років повинні бути використані для вдосконалення систем моніторингу Антарктики, покращення кліматичних моделей та підготовки міст і прибережної інфраструктури до майбутніх змін.

На думку дослідників, доцільно розділяти прогнози на два часові інтервали: короткострокові, які можна визначити з високою точністю, та довгострокові, де ступінь невизначеності значно зростає через потенційно швидке танення льодовиків. Вони вважають, що такий підхід надасть урядам змогу більш ефективно планувати заходи для адаптації до підвищення рівня морів.