Їй відрізали ніс і поховали обличчям до землі: у Китаї виявили свідчення стародавньої жорстокої кари.

Археологи знайшли в Китаї рештки жінки, яка, ймовірно, пережила навмисне відтинання носа. Це покарання відоме з давніх китайських текстів, але досі воно не було підтверджене археологічними знахідками.

Цю інформацію публікує Gizmodo.

На давньому кладовищі Саньчжіюань, розташованому в місті Саньменься провінції Хенань, було зроблено вражаюче відкриття. Дослідники виявили жіночий скелет, який виділявся серед інших поховань завдяки кільком характерним рисам: жінка була похована обличчям до землі, а її носові кістки мали ознаки серйозної травми, що згодом загоїлася.

Що трапилося з дамою?

Дослідження показало значне пошкодження кісткових структур навколо носового отвору. Комп'ютерна томографія черепа продемонструвала, що частина носових кісток та інших тонких структур була втрачена, при цьому навколишні кістки обличчя не мали характерних для серйозного падіння чи іншої масштабної травми пошкоджень.

Особливу увагу привернули сліди загоєння. Біля носового отвору з'явилися кісткові утворення, а краї ушкоджених ділянок встигли загоїтися — це свідчить про те, що травма сталася у період життя, і жінка жила після неї ще довгий час.

На думку вчених, найбільш вірогідним поясненням є свідоме відсікання носа. Проте, вони підкреслюють, що це не є остаточним доказом, оскільки травма могла виникнути й через інші причини.

Як вказують дослідники у Journal of Archaeological Science: Reports, якщо їхнє тлумачення виявиться вірним, це стане першим задокументованим випадком каральної ампутації носа в історії Китаю.

Відтинання носа як покарання

Історичні документи вказують на те, що відрізання носа входило до числа п'яти основних покарань в давньому Китаї. Цю систему покарань зафіксовано в хроніках, що датуються приблизно 2070 роком до нашої ери.

Покарання варіювались за ступенем жорстокості та змінювались у різні історичні періоди. Серед них були такі жорсткі методи, як татуювання для постійного позначення, ампутація носа, відрізання частини кінцівок, кастрація і навіть страта.

У різні епохи відрізання носа могло бути призначене, зокрема, за такі злочини, як крадіжка худоби, дезертирство чи розтрата. Проте в випадку цієї жінки, яку виявили археологи, немає жодної інформації ані про її ім'я, ані про злочин, за який вона могла зазнати такого покарання.

Вона пройшла через хірургічне втручання.

Заживлення кісток вказує не лише на наявність травми, а й на те, що жінка змогла витримати покарання. Вчені вважають, що після ампутації їй, можливо, надавали медичну допомогу для зупинки кровотечі, профілактики інфекцій та забезпечення її виживання.

Це суттєвий аспект, оскільки таке ушкодження було вкрай ризикованим. У даній ситуації організм не лише витримав травму — кістки встигли залікуватися настільки, що залишили помітні ознаки процесу загоєння.

Раніше археологи виявляли в Китаї людські скелети, що свідчили про пережиті різноманітні ампутації. Однак конкретних фізичних доказів того, що носи могли відтинати як частину судового покарання, досі не було знайдено.

Чому її поховали обличчям донизу

Ще однією цікавою рисою цього поховання є поза тіла. Жінку поховали обличчям до землі, що є винятковим випадком у порівнянні з іншими знайденими похованнями на цьому цвинтарі.

Її поховання було вкрай скромним: поряд із тілом виявили лише бронзову шпильку для волосся, а на могилі не було ані надгробка, ані напису, що могло б розкрити інформацію про покійну.

Науковці вважають, що незвичайна позиція тіла могла відображати статус особи після покарання або прагнення приховати деформації обличчя. Проте ця точка зору залишається лише припущенням, яке неможливо підтвердити на основі одного поховання.

Загадка залишається нерозгаданою.

Вік жінки на час її загибелі, її ім'я та конкретні обставини життя залишаються загадкою. Археологи також не можуть точно визначити, хто і в яких умовах завдав шкоди її обличчю.

Ось чому науковці обережно характеризують цю знахідку як найбільш імовірне найранніше археологічне свідчення щодо практики карального відтинання носа в Китаї, а не як беззаперечний доказ. Для отримання більш точних висновків необхідно знайти нові аналогічні скелети, що дозволять провести порівняння ушкоджень і поховальних звичаїв.