Істина та вигадки про українську мову: історія її виникнення, спорідненість з іншими слов'янськими мовами та кількість слів, якою вона перевершує російську.

27 жовтня відзначається як День української мови та писемності.

Не секрет, що після початку повномасштабного вторгнення РФ чимало українців, які послуговувалися російською, перейшли на державну мову. Однак деякі кремлівські міфи про походження української існують досі. Спростовуємо їх разом із мовознавцем, доцентом кафедри української мови ЛНУ імені Івана Франка Іваном Ціхоцьким.

-- То коли і як з'явилася українська мова?

На це просте питання важко дати однозначну відповідь. У кожної людини є паспорт або інший офіційний документ, в якому зазначена дата її народження. Що стосується мов, тут ситуація значно складніша. Лінгвісти часто порівнюють мову з живим організмом, який з'являється на світ, розвивається, досягає зрілості, старіє і, зрештою, вмирає. Існує навіть окрема галузь науки під назвою "глотогонія", яка вивчає ці питання. За даними світових лінгвістичних баз, нині на планеті налічується понад 7000 "живих" мов — тих, які активно використовуються, розвиваються і служать різним спільнотам. Крім того, існує значно більше "мертвих" мов, що втратили своїх носіїв і припинили своє існування. Одним із показників життєздатності мови є динаміка її лексичного запасу: якщо кількість нових слів перевищує кількість тих, що виходять з ужитку, це свідчить про те, що мова залишається живою. Якщо ж ситуація протилежна, і мова не оновлюється, це може бути ознакою її старіння або навіть наближення "смерті".

Питання, що стосується віку української мови, є досить складним. Це пов'язано з політизацією теми, адже мова нерозривно пов'язана з правом народу на самостійність, ідентичність та історичну спадщину. Російські імперські, а потім радянські та сучасні російські наукові підходи використовували лінгвістичні міфи для обґрунтування концепції "колиски трьох братніх народів". Згідно з цією концепцією, в Київській Русі нібито існувала єдина "давньоруська мова", яка після розпаду держави в ХІІІ столітті призвела до утворення української та білоруської мов, тоді як російська нібито залишилася її "прямою спадкоємицею" та "старшою сестрою". Це стало основою для російських наративів про "один народ". Насправді ж розвиток окремих слов'янських мов, у тому числі й української, пов'язаний із масштабними міграціями германських, слов'янських, сарматських, гунських, кельтських та інших племен у Європі в період з IV по VII століття, що призвело до падіння Західної Римської імперії та формування нової етнічної та мовної карти Європи.

Переселення з предвічних територій між Віслою, Дніп­ром та Карпатами розділило слов'ян на три великі групи: частина пішла на захід (до Ельби та Одри) і дала початок західним слов'янам. Інша частина рушила на південь (на Балканський півострів), де нині живуть південні слов'яни. Основна ж маса залишилася на сході та просувалася далі на північ і схід -- це були предки українців, білорусів та росіян. Саме цей час можна вважати датою формування протоукраїнської мови. В історичній проєкції це час існування праукраїнських літописних племен (полян, деревлян, сіверян, дулібів, волинян, бужан, тиверців, уличів, білих хорватів), території розселення яких чітко збігаються з межами формування українського етносу та української мови. Протягом VI -- IX століть їхні племінні діалекти об'єдналися у три великі мовні масиви (поліський, галицько-волинський та карпатський), з яких і народилася сучасна українська мова.

Які аргументи підтверджують, що російська мова виникла значно пізніше?

Для початку важливо з'ясувати терміни та лінгвістичну спадщину. Російська мова має стосунок до Київської Русі приблизно так само, як румунська до Римської імперії. Обґрунтованим є використання терміна "московська мова", який, до речі, був поширений в Україні до початку 30-х років ХХ століття. В історії лінгвістики формування російської мови як окремого етнолекту зазвичай пов'язують із часами Х -- ХІІ століть, однак остаточне відокремлення та утвердження її характеристик відбулося в XIV -- XVII століттях, що сталося значно пізніше, ніж у більшості інших слов'янських мов. Російська мова формувалася на північно-східних околицях Київської Русі (у Володимиро-Суздальському, а пізніше Московському князівстві) внаслідок асиміляції місцевих фіно-угорських племен, що призвело до виникнення специфічних діалектних рис. Відокремлення цих теренів від інших слов'янських країн через татаро-монгольську навалу та піднесення Москви в XIV столітті створило умови для формування окремої мови.

Цікаво, що найбільше спільних слів українська мова має з білоруською — близько 84%. Це пов'язано з періодом спільного розвитку літератури у XIV-XV століттях. На другому місці за близькістю йде польська мова, де ми маємо 70% лексичних спільностей. Далі йдуть словацька та сербська мови з приблизно 68%. А російська мова займає лише п'яту позицію з 62% спільних лексичних елементів. Можливо, саме це й пояснює, чому наші північні сусіди не завжди нас розуміють.

Чи є дійсно в українській мові більше слів, ніж у російській?

-- Якщо брати словниковий вимір, то це справді так. Найновіші словники сучасної української літературної мови містять у реєстрі 250 тисяч слів, натомість цей показник у російській академічній тлумачній лексикографії коливається на рівні 195 тисяч. Щоправда, мусимо розуміти, що це лише кількість слів, які входять у нормативний літературномовний фонд, без врахування діалектів, розмовних лексем, жаргону і так далі. Якщо брати до уваги і їх, то загальний лексичний реєстр може зрости у декілька разів.