Просто сама наявність людини. Нещодавнє дослідження виявило, як 4500 видів диких тварин реагують на близькість людей.

Дикі тварини виявляють набагато сильнішу реакцію на фізичну присутність людей, ніж це було відомо раніше.

Протягом тисячоліть людство трансформувало навколишні ландшафти, змушуючи дику природу адаптуватися до умов міст, сільськогосподарських угідь і транспортних шляхів. Проте нове велике дослідження показує, що тварини реагують не лише на зміни, викликані діяльністю людини, а й на сам факт її присутності в околицях.

Вчені з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, Смітсонівського інституту та Єльського університету об'єднали дані GPS-стеження 37 різних видів тварин із анонімними геолокаційними даними мобільних телефонів по всіх Сполучених Штатах. Результати дослідження, опублікованого у журналі Science, показали, що реакція диких тварин значно варіюється в залежності від їхнього виду та міри зміни навколишнього середовища.

Карантинні обмеження під час пандемії коронавірусу створили унікальні умови для аналізу. Цей період, який науковці назвали "антропопаузою", дозволив відокремити вплив безпосередньої присутності людини від довготривалих змін довкілля. Фахівці дослідили переміщення 4581 особини ссавців і птахів протягом тижня на території континентальних штатів США у відповідні періоди 2019 та 2020 років.

Для аналізу впливу людського фактора вперше застосували анонімізовані дані геолокації смартфонів, розглядаючи їх на рівні конкретних районів. Раніше дослідники в основному враховували непрямі індикатори, такі як ступінь урбанізації чи щільність забудови.

Дослідження продемонструвало, що для 57% проаналізованих видів обидва фактори – зміна ландшафту та фізичне присутність людей – виявилися критично важливими. Зокрема, активність людини впливала на розмір займаної території або екологічної ніші у 67% видів ссавців і 68% видів птахів. У 67% ссавців і 41% птахів комбінація цих двох чинників спричиняла зменшення площі їхніх природних ареалів. Водночас, тварини виявилися найчутливішими до людської присутності в порівняно малозабудованих районах, таких як національні парки.

Водночас універсальної моделі поведінки виявлено не було. Наприклад, вовки розширювали свої ареали у відповідь на присутність людей, намагаючись триматися подалі від місць людської активності. У білохвостих оленів екологічна ніша розширювалася зі зміною ландшафту, але звужувалася зі збільшенням кількості людей поблизу, тоді як канадські журавлі демонстрували протилежну реакцію.

Отримані дані стали частиною ширшої міжнародної ініціативи з біомоніторингу, у межах якої 600 партнерів зібрали понад 1 мільярд записів про місцеперебування близько 13 000 тварин у всьому світі. Наразі дослідники продовжують вивчати, чи допомагають зміни в поведінці тваринам адаптуватися, чи вони є ознакою підвищеного стресу та загрози для їхнього виживання. Науковці переконані, що ці результати допоможуть розробити точніші стратегії збереження дикої природи та забезпечити гармонійне співіснування.