У Північній Америці було виявлено хижака, що викликає страх навіть у ведмедів і пум: про кого йдеться?

Дика природа Північної Америки може бути досить небезпечна, але дослідники виявили, що існують набагато більш страхітливі хижаки, ніж місцеві пуми і ведмеді.

Північна Америка є домівкою для одних із найгрізніших хижаків у світі -- чорних і бурих ведмедів, здатних розірвати людину одним ударом могутньої лапи, а також пум, які майже безшумно пересуваються на м'яких лапах. Більшість туристів побоюються одного з цих грізних хижаків, але дослідження показують, що в цьому регіоні є хижаки, які наводять страх навіть на ведмедів і пум, пише Science Alert.

За словами вчених, мова йде про нас -- людей. Спостереження показують, що насправді напади ведмедів і пум на людей настільки рідкісні, що в Північній Америці для людини навіть ймовірність потрапити під удар блискавки значно вища. Вчені не знають, з чим це пов'язано, але вважають, що пуми та ведмеді докладають неймовірних зусиль, щоб триматися подалі від людей, коли це можливо.

Еколог з Єльського університету, Освальд Шмітц, вважає, що ці нові дані переглядають наше розуміння взаємодії між людьми та хижаками. Статистичні дані свідчать, що в Північній Америці бурі ведмеді (Ursus arctos) зазвичай нападають на приблизно 11,4 людини щороку. У той же час пуми (Puma concolor) атакують лише 4-6 осіб на рік, а точна частота нападів чорних ведмедів (Ursus americanus) залишається невідомою. Проте, між 1900 і 2009 роками було зафіксовано всього 63 випадки смертельних наслідків від атак чорних ведмедів. Для порівняння, у США та Канаді щорічно більше 500 осіб стають жертвами ударів блискавки.

Чому ж напади трапляються так рідко? Результати двох досліджень показали, що пуми та ведмеді не просто реагують на появу людей. Натомість вони активно змінюють свою поведінку, щоб уникати нас. Наприклад, у дослідженні, проведеному під керівництвом біолога-дослідника дикої природи Філіпа Манкліка з Лісової служби Міністерства сільського господарства США, вчені зосередилися на вивченні чорних і бурих ведмедів, які харчуються вздовж лососевих струмків на південному сході Аляски.

Під час дослідження вчені відтворювали записи криків чайок, звуків позашляховиків або людських голосів, коли наближалися ведмеді. Камери фіксували те, що відбувалося далі. Результати показують, що ведмеді вдвічі частіше тікали, почувши звуки транспортних засобів, порівняно з тим, коли вчені відтворювали звуки чайок. Більше того, від звуків людських голосів ведмеді тікали в 10 разів частіше. Це має наслідки, що виходять далеко за межі взаємодії ведмедів і людей.

Ведмеді виносять свою здобич у навколишні ліси, залишаючи по собі залишки, які розкладаються і таким чином збагачують ґрунт. Якщо цей процес перенесення поживних речовин буде порушено, це може призвести до ланцюгової реакції в інших екосистемних явищах.

В іншому дослідженні, яке очолив еколог Джон Морган з Каліфорнійського університету, науковці проаналізували GPS-дані, зібрані протягом шести років від 36 мічених диких пум в горах Санта-Круз. Згодом вони порівняли ці дані з інформацією з додатку для моніторингу фізичної активності, що дозволило з'ясувати, де і коли люди здійснювали піші прогулянки, каталися на велосипедах та користувалися стежками.

Дослідження виявило, що пуми не лише реагують на близькість людей, але й здатні прогнозувати, де і коли людська активність буде найбільш інтенсивною, уникаючи таких місць. Навіть у районах з високим рівнем людської присутності ці хижаки не демонстрували підвищеної схильності до агресії. Іншими словами, результати обох досліджень свідчать про те, що пуми активно намагаються уникати контактів із людьми.