Несумнівні свідчення. Дослідження ДНК чилійських мумій виявило справжнього носія віспи, який потрапив до Америки.

Віспа — це стара та руйнівна хвороба, яка стала каталізатором однієї з найбільших трагедій в історії людства. Довгий час вважалося, що вірус натуральної віспи, який був завезений європейськими колонізаторами, призвів до загибелі приблизно 4 мільйонів представників корінних народів Америки, які не мали природного імунітету. Однак раніше ці цифри базувалися переважно на письмових історичних джерелах.

Тепер, через п'ять століть після цих подій, міжнародна команда вчених з Ірландії та Чилі отримала перші незаперечні генетичні свідчення. Дослідники виявили ДНК вірусу віспи у двох природно муміфікованих останках, знайдених на півночі Чилі. Ці рештки належать особам, які померли в проміжку між 1492 і 1631 роками.

Підсумки цієї дослідження з'явилися в науковому журналі Science.

Виявлені вірусні геноми виявилися майже ідентичними, що свідчить про те, що обидва пацієнти могли заразитися одночасно, незадовго після прибуття європейців до Південної Америки. Цю вірусну лінію назвали CAM9. Розроблене вченими "генеалогічне дерево" продемонструвало, що цей штам слугує сполучною ланкою між середньовічними європейськими варіантами та штамами ХХ століття.

Геноміст Шигеки Накагоме з Триніті-коледжу в Дубліні підкреслив, що геноми CAM9 виступають як своєрідний хронограф еволюційних змін вірусу.

Дослідження виявило, що після стрімкого розповсюдження в США еволюційний процес штаму на деякий час уповільнився на два століття. Однак у XIX столітті спостерігалося зростання швидкості мутацій, що, за словами науковців, пов'язане з початком масштабних вакцинаційних кампаній.

Антропологиня Констанца де ла Фуенте Кастро з Університету Чілі зазначила, що робота з давньою ДНК є складним завданням через її схильність до руйнування з часом. Проте це відкриття ілюструє великий науковий потенціал регіону та акцентує на необхідності розвитку локальної науки в країнах Глобального Півдня, щоб унікальні археологічні та генетичні знахідки могли бути досліджені безпосередньо на місцях їхнього виявлення.