Яким чином оборонна галузь може сприяти відновленню економіки?

Україні необхідна прозора інноваційна екосистема, що забезпечить збір оборонних технологій та оперативний перехід найперспективніших з них до серійного виробництва.

Ефективна робота оборонно-промислового комплексу - це питання виживання держави, але сильний ОПК не виникає у вакуумі, він завжди є похідною від загального рівня розвитку промисловості країни.

Н жодна країна не може створювати сучасну зброю без наявності потужної індустріальної бази, різноманітних суміжних виробництв, інженерних навичок і високого рівня технологічної культури. Оборонна промисловість є кульмінацією, а не основою. Якщо не існує стабільної економіки під цим сектором, він не зможе витримати тривале існування.

Тому важливо зосередитися не лише на вдосконаленні оборонно-промислового комплексу, але й на реалізації нової індустріалізації в рамках комплексної державної стратегії.

Україна заплатила величезну ціну за зниження свого промислового потенціалу. Протягом багатьох років стратегічні підприємства зазнали деградації, втратили свої компетенції та зникали через псевдореформи і відсутність довгострокового планування. У мирний час це виглядало як економічна проблема, але під час війни стало реальним викликом для безпеки. Залежність у критично важливих сферах завжди несе ризик, а в умовах конфлікту стає безпосередньою загрозою.

Водночас є ще одна важлива річ, яку ми маємо чесно визнати. Навіть тоді, коли Україна до великої війни поступово збільшувала витрати на оборону, це не привело до відповідного економічного ефекту. Не було того мультиплікатора, який у подібних умовах демонструють розвинені економіки.

Причина полягає не в розмірах фінансування, а в структурі системи. Державні витрати, якщо розглядати їх окремо, не здатні забезпечити економічне зростання. Зростання спостерігається тоді, коли ці витрати інтегровані у виробничі процеси, формують попит для суміжних секторів, сприяють інноваціям і забезпечують можливості для розширення виробництва.

Це яскраво ілюструється історичними фактами. У період Другої світової війни економіка Сполучених Штатів зросла більш ніж на 50% у реальних показниках, успішно подолавши наслідки Великої депресії. Війна слугувала потужним каталізатором для промислового та технологічного прогресу, оскільки державні витрати були тісно пов'язані з виробництвом, а не функціонували окремо від економічної системи.

Як зазначав Джон Кейнс, за економічним ефектом війна мало чим відрізняється від глибокої кризи. В обох випадках різко падають попит та інвестиції. Саме тому держава має компенсувати цей провал через активну економічну політику, але вона має не просто витрачати ресурси, а запускати економіку.

Таким чином функціонує система в країнах, які змогли перетворити оборонну галузь на рушій прогресу, і саме цього нам гостро бракує.

Ключове завдання - побудувати не ізольований оборонний сектор, а цілісну індустріально-оборонну екосистему. Таку, у якій оборонна промисловість інтегрована з цивільною економікою, машинобудуванням, металургією, хімією, електронікою та ІТ; де виробництво деталей та матеріалів максимально локалізоване; де технології циркулюють між секторами, а не у вузьких контурах.

Розмежування між військовими та цивільними технологіями вже давно є умовним. Багато інновацій, які впливають на якість нашого життя — від інтернету та GPS до сучасних матеріалів і електроніки — походять із військових досліджень. Приблизно 70-80% важливих технологій подвійного призначення виникли в рамках оборонної промисловості.

Цей процес двосторонній: цивільні інновації так само стають основою для рішень у сфері безпеки, тому розвиток ОПК не можна розглядати окремо від розвитку економіки. Це єдина система, у якій інновації і виробництво взаємопов'язані.

Також важливо організувати ефективний перехід від інновацій до масового виробництва. В Україні існує безліч потужних інженерних рішень, що виникають у стартапах та військових підрозділах. Проте, без належної системи відбору, тестування та масштабування ці рішення не зможуть знайти своє місце в економіці.

Україні потрібна відкрита інноваційна система, яка дозволить акумулювати ці розробки і швидко переводити найкращі з них у масове виробництво. Мова йде про створення національної платформи оборонних технологій - цифрового середовища, де поєднаються інженери, виробники, військові і держава.

У цій моделі армія перетворюється з простого споживача на активного учасника інноваційного процесу. Вона стає платформою для тестування, покращення та формування нових потреб.

Окремий вимір - люди. Жодна індустріалізація не відбудеться без системної роботи з кадрами. Освіта, наука і виробництво мають працювати як єдина система, де підготовка фахівців синхронізована з реальними потребами економіки. Інакше ми знову отримаємо розрив між знаннями та їх застосуванням.

Якщо цю модель реалізувати належним чином, оборонно-промисловий комплекс перетвориться з витратної статті на один з основних факторів економічного розвитку. У розвинених країнах мультиплікатор витрат на оборону може досягати 1,5-2, що означає, що кожна інвестована гривня створює в півтора-два рази більше економічної активності.

Для України існує ще один важливий стратегічний аспект. Ми перетворилися на світового лідера в сучасному оборонному досвіді. Цей досвід охоплює ведення війни з високою інтенсивністю, швидку адаптацію нових технологій, інтеграцію безпілотників, цифрових рішень і традиційних систем озброєння в єдину концепцію бойових дій.

З розвитком оборонно-промислового комплексу України відкриваються нові горизонти, що дозволяють країні не лише виробляти продукцію, а й виступати постачальником комплексних оборонних рішень, включаючи технології, практичні підходи та досвід їх використання. Такий експорт не тільки приносить економічні вигоди, але й зміцнює політичний вплив, підвищуючи авторитет України в глобальній системі безпеки.

Ось чому кожна гривня, інвестована в оборонні потреби, повинна функціонувати не тільки на фронті, але й для розвитку економіки, впровадження інновацій та зміцнення міжнародної позиції держави. Це і є той мультиплікаційний ефект, який дозволяє державним витратам перетворюватися на реальні економічні результати, а не залишатися просто витратами.

Україна перебуває у процесі створення економіки, зорієнтованої на військові потреби, однак нам необхідно також закласти основи для економіки післявоєнного періоду. Ці основи мають включати потужну та сучасну промисловість, в центрі якої розташований оборонно-промисловий комплекс, що виступає як осередок технологічних досягнень, експертних знань і ресурсів.

Інакше ми ризикуємо знову опинитися в ситуації, коли наша безпека залежить не від нас, а від обсягів партнерських поставок, які дозволяють країні триматися, але не дають можливості перемогти і визначити власні правила гри.