"Ніч, що відібрала мир": поезії про Чорнобиль, які зворушать вашу душу - Hochu.ua

Для вас -- найемоційніші вірші про Чорнобильську катастрофу

Квітень для кожного українця символізує час пам’яті та смутку за жертвами Чорнобильської катастрофи. В ніч з 25 на 26 квітня світ пережив жахливу трагедію, яка назавжди змінила хід історії, розділивши її на етапи "до" і "після".

Для вас -- добірка поезій про атомну катастрофу, яка трапилася у Чорнобилі 26 квітня 1986 року, пише mala.storinka.org. Ця дата -- символ неймовірної мужності ліквідаторів, які ціною власного життя зупинили невидимого ворога, та вічне нагадування про крихкість нашого світу.

Вірші про Чорнобиль -- українською:

У віддалених просторах таємничо світиться Чорнобиль.

І серце крає гостра печаль.

Поникли ліси і поля навколо.

І смуток накриває темну завісу.

Ідемо по світу в незгасній тривозі,

Саркофаг знову оповитий зимовою пеленою.

Шипи, яри на нашому шляху,

І темрява поступово знімає з нас свої покривала.

Чому ж мене спіткала така сувора доля?

Наш древній і величний народ!

Піднімаймося вперто, невпинно і з болем

Ще крок вперед, за кроком - ще крок.

Проти "мирного" атома готові до боротьби!

За спустошені поля, загублені ліси,

Схопімося за руки, сестри та брати,

Щоб Україна існувала на планеті.

Certainly! Here’s a unique variation of your text: (I. Prytyka, 1990)

Ще назва є, а річки вже немає,

Усохли верби, вижовкли рови,

І дика качка тоскно обминає

Остаточні сліди болотяного середовища.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

І в озерах проблиски рідкісні.

І той у небі зморений лелека,

А те лелече гніздо на високому стовпі.

...Куди ти зникла, річечко! Повернись до нас!

У берегів потріскались вуста.

Яскраві поля не відчувають твоїх весняних днів.

І світить спина ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками,

Лелека виконає кілька обертів.

Очерет з темними свічками.

Вони проходять по стародавніх узбережжях.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Можливо, в майбутньому я знайду в собі сили для прощення.

Проте забути це буде неможливо;

Лихо відібрало в мене радість.

Радіти теплому дощу.

Можливо, в певний момент я відчую втому.

Проте забути - не зможу:

Безпритульний пес блукає містом,

І я, як і всі інші, відчуваю страх перед ним.

І наш двір зовсім спорожнів.

Дітей з Києва евакуюють.

У матерів - болючі сльози,

І їм не потрібні слова втіхи.

Можливо, я колись навчусь

Заміни гнів на спокійну доброту.

А нині прошу: ваша гнилість,

Зійдіть з дороги, бо зірвусь!

Не можу більше біль таїть,

Не тішусь ранньою весною.

Мій світ нагадує хмару, що пливе над Десною:

Як зупинилась, так стоїть.

Серед спокійних, благих днів

Яка ж туга! Яка ж палкість!

Не "жить", не "буть", а "брати участь" -

Хтось знайшов зручний спосіб вигадувати.

І замість правди напівправда,

Вриває ниточку добра.

П'ємо воду з річки Дніпро.

Яку вже ніхто не рекомендує для вживання.

І бджоли з вуликів летять

На квіти чорнобильського саду.

(Ганна Чубач)

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Атомний Вій навів свої важкі бетонні повіки.

Коло створило навколо себе жахливу атмосферу.

Чому ж Звізда-Полин занурилася в наші води?!

Хто сіяв цю біду і хто її пожне?

Хто нас образив, знівечив, обжер?

Яка орда нам гідність притоптала?

Якщо наука потребує жертв, --

чому ж не вас вона перековтала?!

Загубили ліси, а землю залишили без догляду.

Розташували атомну електростанцію на перехресті трьох річок.

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Погримів чорний дзвін. І на цьому все.

У яких ще лісах ви затрималися?

Що яничари ще занапастять?

І ті, хто вже пішов з життя, і ті, хто існує, і навіть ті, хто ще не з'явився на світ.

Ніхто з вас ніколи не буде прощений!

Ліна Костенко — видатна українська поетеса, чия творчість залишила значний слід у літературі.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

На Чорнобиль журавлі піднімалися в небо,

З вирію вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Засохла хвоя та трава.

Журавлина крихітна вервечка

Напружувалася, як струна на музичному інструменті.

Не пролунало ані стогону, ані крику.

Лише шурхіт втомлених крил.

Журавлі приносили гірку тугу.

Наче відбиток безсмертних поховань.

Не спинились птиці на кордоні,

Де сягає атомна яса,

І спостерігав тато крізь пальці,

І плакала мати, дивлячись у безмежжя небес.

На Чорнобиль журавлі піднімалися в небо,

З теплою весною повертався з вирію...

(Дмитро Павличко)

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Я не гарантую, що зможу вижити.

я умираю поступово,

як відходить у забуття наше слово,

Навіть якщо не зізнається, що відчуває наближення кінця.

Коли ж вона наблизиться до самого краю,

то промовить вам біля хреста:

-- Не прагну бути на вустах у всіх,

де правди й совісті немає.

Леонід Талалай може бути переосмислений як Леонід Талалайчук або навіть Леонід Талалайович.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Ліси хриплять застуджено, як бронхи.

У Зоні панує тиша. Тиша, що нагадує про безмежну порожнечу.

Лиш мілітарним привидом епохи

"Чорнобиль-2" ковзає над лісовими просторами.

Фантом, скелет, приймач для віддалених сигналів,

він прихопив ті сосни під пахви.

Там відпочиває їжак. Взимку їжак спить, як мертвець.

І ніч наближається, освітлена світлом совиного ліхтаря.

Там, де мох рясно росте, косуля ще не загинула.

У пнях живуть древлянські ще боги.

Там усе друкує лапки та копитця.

і вишиває хрестиком сніги.

Але, ліси розсунувши плечима,

Фантом рухається в місця, де його ніхто не очікує.

І лише села з бездушними поглядами.

Його відправлять у далеч, де пануватиме туга.

Йому не потрібні клени та акації,

ні голосів, ні мальви на тину.

Вже навіть ржавим залишком локацій

Він здатен лише розмірковувати про війну.

Непрозорі зірки та неспокійні ріки.

У всіх лісах нікого немає і ніде.

А він залишається на місці. Він володар Антиприроди.

І на вітрах лунають звуки антен.

Ліна Костенко — видатна українська поетеса, чия творчість залишила значний слід у літературі.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Чорнобильська свіча

Палає свічка Чорнобиля.

Звучать без приглашения.

сльоза в очах.

Чорнобильці – це люди, які пережили наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції або брали участь у ліквідації її наслідків.

покидають цей світ без гучних слів, спокійно...

А спасена людськість.

не издает звуков по какой-то причине.

"Ой, лихо!..

"Яке ж це нещастя!!!"

Тіла їх вогонь спалив, а душі залишив безслідними.

Зоря-полин,

що чорнотінню вкрила

Одна третина океанів, рік, і моря.

і половину тверді-суші;

Що наші соловейки?

Зажгла.

Їх голосочки й крила!

Чоловіки, що пережили Чорнобильську катастрофу

перемогли темряву-двійника,

Яка на нашу

первозданная земля обняла,

І з цього приводу

своє не дожили, можна перефразувати як "не встигли дожити до свого".

Не доспівали...

Не нараділись діткам,

внукам...

Так їм і судилося.

Сумлінність вимагає!

...Горить

чорнобильська свіча --

Й шепчет

непрохана сльоза в очах...

Я наклоняю голову здесь,

протилежно до обеліска,

Словно тень грусти.

(ніби велетенська маса в мегатонах)

У мене на душі.

і на плечі тяжко тисне...(Василь Мелюс)

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Чорнобиль – ця дата залишила слід у нашій пам'яті.

І кров застигла в судинах.

Чорнобиль — мати вмирає у дитини.

І не віддасть їй вже свою любов.

Чорнобиль — скільки болю приховано в цьому слові,

Страждань та гірко виплаканих сліз.

Ця радіація впадає в Чорне море,

Вона захована у ласкавих стовбурах беріз.

Чорнобиль — як довго ще будемо це витримувати?

Таке недбальство та важкий урок?

Чорнобиль — це трагедія, що забирає життя наших дітей, які...

В житті вже не зробити перший крок.

(Валентина Харченко)

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

...Не здіймай, вітре, з України на чужі береги.

Вже не будемо щасливі, веселі ніколи.

Не бушуй, вітере, над Україною, не рознось отруйний пил.

Маємо ми всенародну, всепланетну смуту.

Не бушуй, вітре, в Україні, не турбуй.

могильные курганы.

Ми накрили рану бетонним саркофагом, як спливає здоров'я, немов води Дніпра.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

...Не гули, вітри, з українських просторів, -- охороняй.

Нації.

Ніна Гнатюк can be rephrased as: Ніна Гнатюкова.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Цей день залишиться в нашій пам'яті назавжди.

Він слід лишив пекучий у серцях!

Знову прийшов сумний квітень,

І спогади злетіли на крилах птаха.

Ця трагедія змінила світ на очах.

Земля потемніла від туги,

Сотні життів зникли в безодні вічності.

Доземно ми вклоняємося тим,

Хто сміливо захищав нас від небезпеки!

Ми завжди будемо це пам'ятати.

Усі спогади пронесемо крізь час!

Тетяна Прокоп'єва

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Ви чули, як стогне покинута Прип'ять?

За вчинений гріх страчена на хресті, живою.

Піднесена до небес, щоб скуштувати безкінечність,

Як очистити змарніле обличчя від бруду?

Іони співають малиновим звучанням,

Проникаючи у світ таємничих поглядів,

Плачуть в темряві безумна мадонна,

Приймаючи з обіймів холодних дітей

У безкрайні глибини ночі.

Малиновий дзвін, малинове лихо,

Як лагідно просувається існування у полині.

І лине горіти туманам на втіху,

Малинове лихо, малиновий гомін,

Часова дзвінка Чорнобиля.

(Анна Багряна) can be expressed as: (Анна Багрянская)

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Це світло не визнає ані меж, ані обмежень.

Воно проникає крізь кітель, шкіру і навіть попіл.

І важко іде в споночілий від горя Чорнобиль,

Як віск, прошиваючи у саркофазі бетон.

Борис Олійник can be rephrased as: "Олійник Борис."

Раніше ми ділилися думками про нашу батьківщину. Тепер пропонуємо вам чудову підбірку сучасних віршів про Україну, які зворушують душу.