У природних умовах залишилось всього 27 азійських гепардів. Конфлікт в Ірані може поставити під загрозу існування цього найрідкіснішого хижака.

Ці кадри стали першим за десятиліття промінчиком надії для виду, чия чисельність у дикій природі щойно піднялася до критичних 27 особин. Проте вже за дев'ять днів після цього спалаху життя небо над Іраном розірвали ракети США та Ізраїлю, перетворивши заповідні пустелі на театр бойових дій і поставивши найрідкіснішу велику кішку планети перед загрозою остаточного зникнення.

Азійський гепард сьогодні є справжнім біологічним привидом, адже залишився лише на 16% свого колишнього ареалу, занурившись у межі Ірану. Історія збереження цих унікальних тварин пройшла через "втрачені роки" під час революції 1979 року та війни з Іраком, коли природоохоронна діяльність фактично зупинилася, повідомляє видання ZME Science.

Новий конфлікт 2026 року наклався на вже існуючі системні проблеми: санкції, що блокують закупівлю техніки, та шпигунський скандал 2018 року, через який дев'ять провідних екологів опинилися за ґратами. Шіна Ансарі, голова Департаменту навколишнього середовища Ірану, прямо каже: "Можливе вимирання найрідкіснішої кішки світу стало символом наших викликів та відповідальності перед природою".

Технічно робота науковців у зоні конфлікту стала смертельно небезпечною. Основні заповідні зони, як-от пустеля Деште-Кевір, межують із військовими об'єктами, що потрапили під удари. Місцеві природоохоронці на умовах анонімності повідомляють, що будь-який рух автомобіля рейнджерів у пісках може бути ідентифікований дронами як ворожий, що фактично паралізувало моніторинг.

Сара Дюрант з Лондонського зоологічного товариства підкреслює правову вразливість фахівців у цій сфері: "На відміну від працівників гуманітарної сфери, статус екологів на міжнародному рівні не має офіційного визнання. Таке визнання могло б слугувати захистом, що дозволив би їм продовжувати зусилля щодо збереження біорізноманіття".

Війна призвела до унікальної інформаційної ізоляції. Через масові відключення інтернету системи моніторингу з камерами-пастками перестали функціонувати, а перехід до фізичного патрулювання в умовах ракетних обстрілів є ризикованим кроком. У деяких віддалених місцевостях виникла парадоксальна ситуація: там зникли як рейнджери, так і браконьєри. У короткостроковій перспективі це може забезпечити тваринам певний спокій, однак без професійного контролю будь-яка стабільність екосистеми залишається лише ілюзією.

Окремою трагедією залишається "Дорога смерті" між Меямі та Себзеваром, де більше половини всіх гепардів Ірану гине під колесами вантажівок. У 2023 році тут загинула вагітна самка з трьома ембріонами, що стало серйозним ударом по генофонду. Сьогодні, коли всі ресурси країни спрямовані на оборону, питання будівництва огорож чи підземних переходів для тварин зовсім знято з порядку денного. Бюджети, які раніше ледь вистачали на закупівлю фотопасток, тепер розчинилися у витратах на війну.

Джамшид Парчізаде, вчений з Мічиганського університету, висловлює песимістичні прогнози щодо майбутнього після закінчення бойових дій. Він вважає, що навіть якщо бойові дії припиняться, гепарди зазнають поразки у боротьбі за фінансування. "Уряд змушений буде витратити всі ресурси на відновлення міст та інфраструктури. До війни забезпечення гепардів було недостатнім, але після конфлікту я сумніваюся, що щось залишиться для їх підтримки," – підкреслює науковець. Поки людство вирішує свої конфлікти в кабінетах і окопах, останні 27 гепардів Азії залишаються на самоті в пустелі, під загрозою зміни клімату, чекаючи на завершення своєї історії.