Прямі свідчення: дослідники встановили, хто привіз віспу до Америки.

Вважається, що саме вона була причиною загибелі мільйонів корінних мешканців Америки.

Науковці вперше знайшли генетичні свідчення того, що віспа, яку привезли європейські колонізатори, стала причиною різкого зменшення чисельності корінного населення Америки, інформує Science Alert. За приблизними оцінками, після прибуття колоністів з Європи близько чотирьох мільйонів корінних американців загинули від цієї хвороби.

Нещодавно вчені з Ірландії та Чилі виявили ДНК вірусу віспи в двох природно муміфікованих тілах, виявлених на півночі Чилі. Ці останки, ймовірно, належали людям, які жили в період між 1492 і 1631 роками нашої ери.

Дослідники підкреслили, що генетичні структури вірусу майже не відрізняються, що свідчить про одночасне інфікування обох індивідів. Це також вказує на те, що хвороба могла з'явитися в Південній Америці незабаром після приходу європейців. Це важливе досягнення у пошуку давніх генетичних доказів, адже їх часто складно виявити на залишках людей через великий проміжок часу.

"Це явище стосується не лише віспи, а й давніх патогенів, людей та інших видів в цілому. Ми маємо справу з ДНК, яка присутня в невеликій концентрації і з часом зазнала ушкоджень. Це ускладнює як її відновлення, так і аналіз", -- зазначила біолог-антрополог Констанца де ла Фуенте Кастро з Університету Чилі.

Дослідники дали цій лінії вірусу назву CAM9. Вона зникла ще до остаточного знищення віспи, але коли команда створила "генеалогічне дерево" вірусу, цей штам чудово вписався між середньовічними європейськими варіантами та сучасними штамами.

"Геноми CAM9 виступають своєрідним відображенням еволюційного розвитку вірусу, дозволяючи нам краще зрозуміти, які зміни вже сталися до того, як віспа потрапила до Америки в ранній колоніальний період, а які трансформації відбулися пізніше, створивши основу для всіх штамів XX століття", -- зазначив геноміст Шігекі Накагоме з Трініті-коледжу в Дубліні.

Науковці відзначили, що еволюційний процес вірусу в США затримався приблизно на двох століттях. Проте в XIX столітті генетичні зміни вірусу знову почали відбуватися швидшими темпами. Експерти вважають, що це могло бути викликане масштабними вакцинаційними кампаніями.

Раніше науковці стверджували, що скарлатина існувала в Латинській Америці задовго до прибуття європейських колоністів. Дослідження виявили ознаки бактеріальної інфекції в зубах стародавнього муміфікованого черепа.