Генетичний код тривалості життя. Вплив спадковості виявився вдвічі більшим, ніж припускали раніше.

Протягом тривалого часу в наукових колах існувала переконаність, що генетичні фактори мають обмежений вплив на тривалість життя людини.

Раніше вважалося, що спадковість впливає лише на 10-25% різниць у тривалості життя. Однак нове дослідження, проведене Інститутом науки Вейцмана та опубліковане у журналі Science, суттєво змінює цю точку зору. Науковці встановили, що генетичні чинники можуть пояснити близько 50% усіх варіацій у довголітті.

Дослідницька група під керівництвом Бена Шенхара проаналізувала масштабні бази даних близнюків зі Швеції та Данії. Ключовою особливістю роботи стало включення даних про близнюків, які виховувалися окремо. Це дозволило максимально точно розмежувати вплив ідентичних генів та різного середовища.

Дослідники усвідомили, що попередні дані були спотворені "зовнішніми факторами смертності" — такими, як нещасні випадки, інфекційні захворювання або екологічні впливи, які не мають відношення до процесів біологічного старіння.

Завдяки впровадженню математичних моделей і віртуальних симуляцій, команді вдалося відібрати ці зовнішні впливи. Очищений від перешкод "генетичний сигнал" виявився набагато потужнішим, ніж передбачалося.

Зокрема, дослідження показали, що досягнення 80-річного віку супроводжується ризиком смерті від деменції, який має генетичну складову близько 70%. Це значно перевищує аналогічні показники для ракових або серцево-судинних захворювань.

Ці результати відкривають перед науковцями нові можливості для виявлення специфічних генів, що впливають на тривалість життя. Якщо спадковість дійсно грає настільки значну роль, то з'являється реальний шанс глибше пізнати молекулярні механізми старіння та в перспективі створити терапевтичні підходи для продовження людського життя.

Виявлення генетичних детермінант довголіття тепер стає одним із пріоритетних завдань сучасної медицини.