Сховані танці виявили істинні таланти молодих зірок у сузір'ї Оріона.
Нова мережа радіотелескопів NSF VLBA дозволила дослідникам детально вивчити молоді зірки в Сузір'ї Оріона. Завдяки цій технології вчені змогли спостерігати за рухом у молодих подвійних зоряних системах, що дало змогу точно визначити їхні маси.
Дослідники з Інституту радіоастрономії імені Макса Планка повідомили, що їм вдалося виміряти масу молодих зірок у сузір'ї Оріона з безпрецедентною точністю. В цьому їм посприяла нова американська система радіотелескопів National Science Foundation Very Long Baseline Array (NSF VLBA).
Дослідження, результати якого були представлені в журналі Astronomy & Astrophysics, почалося з важливого питання: як визначити масу зоряних об'єктів на початкових етапах їхнього формування. Це має вирішальне значення для розуміння того, чи існуватиме життя на цих зірках протягом мільйонів або навіть мільярдів років, а також для аналізу їхнього хімічного складу, що, у свою чергу, вплине на формування планет у відповідних системах.
На жаль, ідентифікувати молоді зірки є надзвичайно складним завданням. Вони зазвичай приховані в газопилових туманностях, які їх створили. Астрономи можуть доволі точно визначити, що в туманності є зоря, але її світло залишається прихованим і розмитим через навколишній пил.
Однак саме цю задачу ефективно долає NSF VLBA. Ця система об'єднує кілька радіотелескопів, розташованих від Гаваїв до Віргінських островів. Ці пристрої функціонують на частоті 5 ГГц, що дозволяє газопиловим туманностям, які оточують молоді зірки, залишатися прозорими.
При цьому точність нової мережі, яка об'єднує дані від усіх цих радіотелескопів надзвичайно велика. Вона здатна зафіксувати зміни розміром у товщину людської волосини з відстані у 1000 км. І саме тому її спрямували на молоді зорі в туманності Оріона.
Особливо вчених цікавили пари світил, рух яких тепер можна дослідити із неймовірно високою точністю. Аналізуючи цей космічний танець вчені можуть визначити сили, із якими ці об'єкти впливають один на одний, а за ними і їхні маси.
Найцікавіша ж частина дослідження -- порівняння отриманих результатів із наявними нині моделями. Більшість із них так чи інакше відповідають новим даним. однак є принаймні одна, яка їм суперечить і тепер вчені хочуть дізнатися, в чому ж справа.