Деякі індивіди здатні сприймати кольори через звуки та відчувати смак слів: науковці виявили загадку цього явища.

Чи коли-небудь думали ви, що мелодія скрипки може втілюватися у блакитному відтінку, а ім'я особи може мати смак полуниці? Для 4% людства це не вигадка, а звичайна реальність, яку науковці називають синестезією. Вони розкрили принципи функціонування цього незвичайного механізму в мозку.

Цю інформацію повідомляє Science Alert.

Чи траплялося вам відчувати смак слів або бачити кольори під час прослуховування музики? Якщо так, цілком імовірно, що ви входите до 1 -- 4% людей із особливою рисою, яку називають синестезією.

Синестезія — це унікальний неврологічний феномен, при якому активація одного з органів чуття (наприклад, звуку) спонтанно викликає реакцію в іншому, зазвичай несумісному, органі (наприклад, зору). Це явище дозволяє людям, які страждають на синестезію, переживати додаткові сенсорні відчуття, недоступні для більшості інших людей.

Дослідники вже протягом тривалого часу вивчають це явище. Хоча багато його аспектів залишаються нез'ясованими, вже зрозуміло, що кожен з нас має свій власний спосіб сприйняття світу.

Людей із такою особливістю називають синестетами. Деякі дослідження вказують, що вона частіше зустрічається у жінок, однак це може бути пов'язано як із генетикою, так і з особливостями досліджень.

Існує безліч різновидів синестезії.

Слід підкреслити, що кожна людина в певній мірі інтегрує інформацію з різних сенсорних систем. Наприклад, під час спілкування ми сприймаємо як звукові, так і візуальні сигнали, що сприяє кращому розумінню співрозмовника. У людей з синестезією цей процес має особливості: звук може миттєво викликати візуальні уявлення, хоча деякі механізми можуть бути схожими.

Такі відчуття не піддаються контролю -- вони виникають спонтанно, є яскравими й зазвичай залишаються незмінними протягом життя.

Наприклад, особа з графемно-кольоровою синестезією може сприймати літеру "A" як червону, і, ймовірно, зберігатиме таке враження навіть через багато років.

Слід наголосити, що синестезія не є недугою або психічним розладом. Вона не має негативного впливу на фізичне здоров'я і не перешкоджає нормальному життю, хоча іноді може призводити до певного дискомфорту. Наприклад, коли людина відчуває біль, спостерігаючи за стражданнями інших, перегляд фільмів може стати для неї малоприємним досвідом.

Проте, у більшості ситуацій синестезія не має істотного впливу на щоденне існування. Навпаки, багато людей навіть не підозрюють про її наявність, вважаючи це звичайним явищем.

Точна причина виникнення синестезії досі залишається нез'ясованою, проте існують дві основні теорії, що пояснюють цей феномен.

Відповідно до теорії перехресної активації, у синестетів більше нейронних зв'язків між різними ділянками мозку. Це може пояснюватися тим, що в процесі розвитку мозок не повністю "видаляє" зайві зв'язки між нейронами -- явище, відоме як синаптичне "обрізання". У нормі цей процес підвищує ефективність роботи мозку.

У такому разі, наприклад, зона, яка відповідає за розпізнавання літер, безпосередньо пов'язана із зоною сприйняття кольору. Тому літера одразу асоціюється з певним відтінком.

Інша концепція висуває припущення, що структура зв'язків у людей зі синестезією аналогічна тій, що спостерігається у більшості людей, проте у синестетів деякі з цих зв'язків функціонують більш інтенсивно. Отже, синестезія грунтується на тих же механізмах, які є властивими кожному з нас.

Наприклад, коли ми стикаємося з сірим бананом, наш розум одразу асоціює його з традиційним жовтим кольором, наче додаючи цей відтінок. У людей із синестезією подібна реакція може проявлятися і щодо букв: навіть якщо вони мають чорний колір, мозок автоматично активує певний колір, що асоціюється з ними.

Таким чином, головне питання полягає в тому, чи мають синестети іншу будову мозку, чи просто інакше використовують наявні можливості.

Можливо, ви чули, як художники на кшталт Кандинського або музиканти, такі як Lorde, описують досвід, подібний до синестезії. Дійсно, є дані, що вона частіше трапляється серед творчих людей.

В Австралії було проведено велике дослідження, яке виявило, що приблизно 24% людей із синестезією займаються творчими професіями, такими як мистецтво, музика, архітектура чи дизайн. Для загальної популяції цей показник не перевищує 2%. Ця різниця є досить значною, хоча її причини поки що залишаються не зовсім ясними.

Ймовірно, синестети здатні поєднувати ідеї та відчуття незвичним чином, що сприяє творчому мисленню. Також є свідчення, що деякі з них мають кращу пам'ять або більш розвинену уяву, хоча цей ефект не є універсальним.

Синестезія пропонує незвичайний погляд на те, як наш мозок конструює сприйняття світу. Вона підкреслює, що цей механізм не є однаковим для всіх людей. Замість цього, він виявляється гнучким і різноманітним, значно більш складним, ніж можна було б уявити на перший погляд.

До слова, вчені пояснили, чому люди не пам'ятають, як були немовлятами. Так, хоча немовлята здатні формувати спогади, дорослі не можуть їх відтворити через явище дитячої амнезії. Це не втрата даних, а неможливість доступу до них: мозок змінює "формати файлів" або втрачає "паролі" в процесі розвитку. Однією з причин є робота мікроглії -- клітин-"прибиральників", які обрізають нейронні зв'язки для оптимізації мозку. Таке забування є корисним перезавантаженням, яке звільняє місце для стабільніших спогадів у майбутньому.